УДК 37.014

Віталій Малімон

АКСІОЛОГІЧНІ ВИМІРИ ОСВІТИ МОЛОДОГО ПОКОЛІННЯ

Подано характеристику аксіологічних засад освіти, висвітлено проблемні аспекти цього феномену. Підкреслено, що сформульовані в цій сфері ціннісні установки не мають однозначного соціального змісту. їх соціальна значущість може мати негативне й позитивне вираження.

Vitaliy Malimon

THE AXIOLOGICAL ASPECTS OF THE EDUCATION OF THE YOUTH

The characteristic of the axiological bases of the education and the problem aspects of this phenomenon are lighted. It is underlined that the valued options formulated in this sphere do not possess identical social sense. Their social meaning can have negative and positive expression.

Сучасне українське суспільство переживає важливий і складний етап свого розвитку. Як би ми не оцінювали соціально-політичні процеси, що відбуваються в Україні, важливо знати, що сам собою факт політичної дискусії та полеміки впливає на духовне життя суспільства. Публічність і альтернативність думок створюють ситуацію, коли в окремо взятої особистості виникає світоглядна потреба в усвідомленні власного погляду на речі, у ціннісній рефлексії над своєю громадянською та моральною позицією. Толерантність, необхідність пошуку діалогу, зрозуміла в широкому значенні слова комунікація поступово стають домінантами цивілізаційного розвитку, де все більшу роль і значення в суспільному житті відіграє готовність вислухати іншого, зрозуміти резони та спосіб його аргументації. Природно, що перехід від радянського, заснованого на придушенні й маніпулюванні людською свідомістю репресивно-ідеологічного ладу до побудови справді громадянського суспільства не може відбутися миттєво, на його шляху неминуче виникають відгалуження й затори, подолання яких здатне сформувати особистість, яка самостійно мислить і діє, - суб'єкта, що апріорі припускає самодостатність і ціннісну унікальність іншої особистості, іншої волі, іншого світосприймання.

У традиції класичної європейської філософії ідея особливого ціннісного виміру буття вперше виникає з розвитком об'єктивно-ідеалістичного погляду на природу пізнання. Найбільш чітко це виявляється у вченні Г.В. Гегеля. У системі гегелівської філософії цінність має телеологічний характер і виражає позицію, відповідно до якої людське пізнання ні в який окремий момент своєї історії не є достатнім. Повнота, а, отже, значущість і цінність знання визначаються лише у перспективі стосовно кінцевої мети - реалізації абсолютної ідеї. Не погоджуючись, в основному, з установками гегелівської філософії, С. К'єркегор підтримує та ще глибше розвиває принцип ціннісної обумовленості знання. Причому, на відміну від Гегеля, для К'єркегора знання має сенс лише як щабель на шляху до реалізації вищої духовної цінності людської особистості - віри. Тему співвідношення знання та цінності в другій половині XIX століття розвивала також Баденська школа неокантіанства (В. Віндельбанд, Г. Ріккерт).

Цінність чого-небудь виражає відношення вчиненої дії до очікуваного результату. Аналізуючи зазначені типи концепцій, можна дійти до загального функціонального визначення цінності, яке задає межі відповідній такому підходу теоретичній рефлексії.

Відповідно до цього визначення цінністю називається спосіб упорядкування світу, що відображає характер людської зацікавленості в чому-небудь.

З погляду соціокультурного змісту цінностей, фундаментальною підставою для їх типології є розрізнення термінальних та інструментальних цінностей. Термінальні, або цільові цінності, узагальнено виражають найважливіші ідеали, сенси життя людей, такі як цінність людського життя, родини, міжособистісних відносин, волі, праці й аналогічні їм. Їх, у свою чергу, поділяють на особистісні та соціальні. В інструментальних цінностях відбито схвалювані в даному суспільстві або іншій спільноті засоби досягнення мети. З одного боку, це моральні норми поведінки, з іншого - якості, здібності людей (незалежність, ініціативність, авторитетність тощо). Однак, поділ цінностей на інструментальні та термінальні має умовний характер, оскільки в різних відносинах те саме явище може виступати і як засіб, і як мета.

У науковій літературі існує чимало класифікацій, де цінності структуруються за предметом і змістом об'єктів, на які вони спрямовані. Відповідно, виділяють такі класи цінностей: соціально-політичні, економічні, моральні тощо. Інша класифікація подає класи цінностей за суб'єктом відносин: суспільство, клас, соціальна група, колектив, індивід.

Іншою підставою типології цінностей може слугувати їх належність до відповідних потреб індивідів: вітальних - найпростіших або первинних потреб, значущих для збереження та продовження життя (благополуччя, комфорт, безпека); інтеракціоністських - більш складних потреб у спілкуванні, взаємодії з іншими людьми; соціалізаційних - ще більш складних потреб у засвоєнні цінностей, норм, зразків поведінки, схвалюваних у даному етносі, суспільстві, культурі; сенсожиттєвих - вищих за складністю та функціями потреб у наповненні своєї діяльності загальним сенсом, значущим для всього життя. Важливою соціокультурною засадою для типології цінностей є їх співвіднесення з тим або іншим типом цивілізації, у надрах якої виникла ця цінність або до якого типу вона, переважно, належить [3].

Завдання освіти сьогодні полягають не лише в наданні основ знань з певних предметів, але й у формуванні різнобічно розвиненої, духовної, морально зрілої особистості, готової відповісти на виклики сучасного життя, адже процес відродження незалежної демократичної України передбачає всебічне втілення в суспільне та індивідуальне життя цивілізаційних основ життєустрою, заснованих на загальнолюдських цінностях і відродженні духовних, моральних і культурних засад життя українського народу.

Знання, вміння та навички, котрі молодь набуває й виробляє, навчаючись в освітніх закладах, беззаперечно, є важливими. Поряд із цим, сьогодні набуває актуальності поняття компетентності молодої людини, що визначається багатьма чинниками, оскільки саме компетентності, на думку багатьох міжнародних експертів, є тими індикаторами, що дозволяють визначити готовність молоді до життя, її подальшого особистісного розвитку й до активної участі в житті в суспільстві. Орієнтуючись на сучасний ринок праці, освіта серед пріоритетів сьогодення відносить уміння оперувати такими технологіями та знаннями, які задовольнять потреби інформаційного суспільства, підготують молодь до нових ролей у суспільстві. Саме тому важливим нині є не тільки вміння застосовувати власні знання, а й бути готовим змінюватись та пристосовуватись до нових потреб ринку праці, оперувати й управляти інформацією, активно діяти, швидко приймати рішення, навчатись упродовж життя. Прогресивна освітня спільнота сьогодні ставить перед собою нове завдання - сформувати в школяра та дорослого вміння вчитись [4].

Стаючи повноправним членом глобалізованого світового суспільства молода людина не повинна втратити свою індивідуальність, глибоке відчуття єдності з українським народом, повагу до його духовних, моральних культурних надбань. Незалежно від своєї національної належності та світогляду молода людина повинна отримати можливість дізнатися про духовне корів української нації, про моральні та релігійні традиції інших національностей, які є єдиним народом України. Навчальний заклад має дати основи знань про традиційні духовні, моральні та культурні цінності, духовну культуру української та інших національностей, які живуть у нашій державі.

Сьогодні значно зростає громадянський характер виховання, освітні заклади стають відкритішими для батьків, громадських організацій. Розширюється кількість суб'єктів виховного впливу, посилюється узгодженість їхніх дій. Успішно здійснюються всеукраїнські заходи, спрямовані на активізацію моральної позиції дітей та студентської молоді.

Попри певні здобутки, стан духовної культури й моралі суспільства, я: цілому світі, так і в Україні, викликає занепокоєння. Корозія усталених духовних цінностей стала наслідком прагматизації життя, пропаганди насилля, нехтування правовими, моральними, соціальними нормами та виросла до масштабів глобальної соціальної проблеми.

Відсутність у частини молоді навичок конструктивного спілкування, загальних принципів розуміння сутності найпростіших соціальних процесів і явищ призводить до конфліктів, стресових ситуацій, неадекватної соціальної поведінки, і як кінцевий підсумок - «втеча від реальності» в алкоголізм, наркоманію, віртуальне комп'ютерне середовище. Спостерігається руйнування традиційних для українців цінностей, які гармонізують відносини людини з суспільством.

Все більший вплив на духовний світ сучасної молоді має віртуалізація дійсності. Пора усвідомити, що людство приречене жити й творити у двох паралельних, взаємопов’язаних світах: реальному фізичному просторі і гіперпросторі (віртуальному світі). У зв’язку з цим, важливо розуміти, що кожний житель Землі, будучи громадянином певної держави, починаючи жити у віртуальному світі, стає ніби громадянином особливого, єдиного гіперпростору. Морально-етичні норми життєдіяльності в реальному та віртуальному світі не співпадають, і в цьому маємо шкідливий вплив на молодь, що призводить до психологічних деформацій особистості, небезпека яких є незмірно більшою, ніж вплив сучасного телебачення. Тому необхідна розробка науково обґрунтованих, міжнародно визнаних і добровільно прийнятих правил і зобов’язань моралі і етики для громадян віртуального світу.

Головний внесок в оздоровлення й підвищення духовності громадян України має здійснити її освітня система, яку слід розширити доповненням її формального сектора як мережі навчально-виховних закладів усіх рівнів і форм власності більш організованим і культурно-науковим інформаційним простором, що має містити державні й громадські засоби масової інформації, класичні й електронізовані бібліотеки, український сектор Інтернету та ін. Головною метою освіти повинно стати відродження духовного потенціалу молодої людини, виховання нової особистості, орієнтованої на високі загальнолюдські цінності, а не на цінності суспільства споживання. Основним принципом взаємовідносин на всіх рівнях міжособових, міжконфесійних та міждержавних стосунків, що запобігає етнічній, релігійній, ідеологічній ворожнечі у сучасному світі, є принцип толерантності. Гуманістично орієнтоване виховання молоді покликане протидіяти недовірі та конфронтації, сприяти розвитку інтегруючих процесів у різних сферах міжлюдських відносин і суспільного життя.

Модернізацію освіти для виконання нею її зрослих завдань щодо формування високої гуманістично-цивілізаційної духовності всіх представників нових поколінь необхідно проводити на нових засадах з урахуванням того, як саме відбуватиметься прогрес у науках, технологіях і засобах забезпечення життєдіяльності людства [1, c. 388-392].

В період відродження і зміцнення Української держави, утвердження культурно-історичних цінностей українського народу, його традицій і звичаїв, гармонійного взаємозв'язку національного і загальнолюдського відбуваються складні, неоднозначні процеси в свідомості, як окремої особистості, так і всього суспільства. Суттєві зміни відбуваються, насамперед, у формах власності політичній організації та соціокультурній структурі суспільства, в стосунках між особистістю і суспільством, в ідеології та суспільній психології, в соціокультурних орієнтаціях людей, особливо в молоді. Ці зміни не завжди вписуються в усталені ціннісні схеми, нерідко суперечать традиційним уявленням і звичним способам життя. їх беззастережне, активне сприйняття прогресивною частиною українського суспільства межує з певною розгубленістю тих, хто звик жити за усталеними нормами та життєвими стереотипами. В «ножицях» цієї суперечності знаходиться молодь. Інноваційні форми цінностей вона сприймає далеко неоднозначно. І хоча більшість молоді віддає перевагу прогресивним перетворенням, частка тих, хто ставиться до них з сумнівом залишається все ще досить помітною.

Ситуація ускладнюється тим, що частина дослідників не зовсім обґрунтовано говорять про «кризу цінностей», «втрату гуманних пріоритетів», «порушення загальнолюдських цінностей», наголошують на «конфлікті поколінь», на необхідності «переоцінки цінностей» тощо. Це свідчить про те, що сприйняття трансформаційних процесів, які змінюють ціннісне середовище суспільства і особистості, здійснюється далеко не однозначно і що утвердження нової шкали цінностей супроводжується суперечливими оцінками минулого, тих соціальних змін, які уже відбулися, а також перспектив розвитку. Все це обумовлює необхідність врахування соціокультурних орієнтацій сучасної молоді при виробленні та здійсненні державної молодіжної політики, поглиблення політичної та соціокультурної взаємодії влади і молоді, дослідження домінуючих «ціннісних парадигм українського соціуму» (Л. Панченко), спрямованості розвитку суспільства та особистості.

Важливим для розуміння особливостей світоглядних орієнтацій української молоді є виявлення їх обумовленості двома основними групами чинників: макрорівневими (економіка, політика, соціальні відносини, культура) та мікрорівневими (особливостями молодіжної субкультури та молодіжного способу життя). Аналіз цих діалектично-взаємопов'язаних чинників дає можливість виявити загальне й особливе в світоглядних орієнтаціях української молоді, відстежити динаміку змін, що здійснюються під впливом зовнішнього макро- і мікросередовища, глибше усвідомити роль цінностей і ціннісних орієнтацій у трансформаційних процесах.

Результати численних соціологічних опитувань засвідчують, що молоді люди прагнуть покращити своє матеріальне становище і підвищити свій соціальний статус, вдосконалити свої знання, вміння і навички, що необхідно враховувати при здійсненні державної освітньої політики [2].

В сучасних умовах важливого значення набуває залучення учнівської, студентської та робітничої молоді до діяльності, пов'язаної з утвердженням національної культури, мови, духовних цінностей, мистецтва, права, залучення до реформування політичного, економічного, соціального, культурного життя.

Об'єктивними умовами самореалізації особистості в професійній діяльності на початку XXI століття стає доступність необхідного освітньо-інформаційного знання, озброєння людей не стільки готовими знаннями, скільки способами здобуття, осмислення та використання цих знань у нових обставинах. Сучасна цивілізація з її гуманізацією і демократизацією суспільних відносин, швидкою зміною техніки і технологій, інтелектуалізацією праці передбачає необхідність ширшого використання нової формули освіти – «освіта через усе життя» [1, c. 219-227].

Сучасна молода людина має набути глибинних особистісних якостей, відповідних до нових форм життя. Передусім її розум має бути креативним, а не репродуктивним.

Творчі здібності мають бути правилом, а не винятком. А самосвідомість її має стати багатомірною, здатною нести в собі одразу кілька особистісних ідентифікацій, бути гнучкою й адаптивною. Окрім того, емоційна сфера її має поширити спектр почуттів, яка здатна переживати та відчувати в інших людях молода людина. Асоціативна її поведінка з переважно реактивної повинна перетворитись на проактивну. Звідси випливають наступні завдання державної освітньої політики на сучасному етапі:

- сприяння ініціативі та активності молоді у всіх сферах життєдіяльності суспільства, розширення її участі у формуванні та реалізації державної політики щодо розв'язання соціальних проблем молоді;

- підвищення ефективності державної освітньої політики на локальному рівні;

- поліпшення координації зусиль органів державної влади та громадських організацій у сфері реалізації державної освітньої політики;

- зміцнення матеріально-технічного та фінансового забезпечення установ, закладів, громадських організацій, що працюють з дітьми та молоддю;

- підтримка молодіжних і дитячих громадських організацій та їх спілок, у реалізації програм, спрямованих на вирішення проблем молоді.

- пропагувати кращі твори вітчизняної і зарубіжної літератури і мистецтва через засоби масової інформації.

- активізувати взаємодію органів державної влади, громадських організацій, адміністрацій навчальних закладів, батьків щодо формування позитивних стереотипів, ідеалів, смислів життя молодої людини.

Наповнення названих завдань конкретним змістом дозволить підвищити ефективність державної освітньої політики, сприятиме поступовому вирішенню молодіжних проблем, спрямує соціально-творчу діяльність молодих людей в державо- і культуротворче русло.

Список використаної літератури

1. Дзвінчук Д.І. Освіта в історико-філософському вимірі: тенденції розвитку та управління. – К.: ЗАТ Нічлава, 2006. – 378 с.

2. Панченко Л.М. Формування ціннісних орієнтацій молоді в період системної трансформації українського суспільства. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук. – К., 2003. – 20 с.

3. Сугробова Ю.Ю. Динаміка формування ціннісного світу молодіжної культури України. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук. – Сімферополь, 2007. – 18 с.

4. Якісна освіта – запорука самореалізації особистості. / За заг. ред. С.М. Ніколаєнко, В.В. Тесленка. – К.: Пед. преса, 2007. – 176 с.