Перспективи формування та розвитку
студента як творчої особистості
Всі радості життя полягають
у творчості. Творити –
значить
убивати смерть.
Р. Роллан
Побудова сучасної Української
держави, становлення громадянського суспільства обумовлюють виникнення суспільного
запиту на виховання творчої особистості, індивідуальності, здатної генерувати
оригінальні ідеї, самостійно мислити, приймати сміливі, нестандартні рішення.
Водночас доводиться констатувати, що в силу об’єктивних і суб’єктивних причин,
вища школа в Україні не являється продуцентом високоморальних всебічно
розвинених особистостей. Спостерігається профанація вищої освіти,
комерціалізація освітніх послуг, невизначеність і непослідовність у проведенні
освітніх реформ. Відтак важливим завданням сучасної національної освіти є
оптимізація навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах, орієнтація
на формування і розвиток індивідуальності кожного студента.
Проблема індивідуальності стає
сьогодні актуальною в різних галузях знань, до неї все частіше звертаються
філософи, соціологи, психологи, педагоги та представники інших наук.
У радянський час проблему
індивідуальності студента вивчали Л. Виготський, В. Мерлін, С. Ніколаєва, І. Резвіцький.
У працях Л. Когана, І. Кона,
В. Оссовського, Л. Сохань, Г. Чередниченка
та інших дослідників аналізувалися потреби, духовні запити, професійні
орієнтації студентської молоді, особливо в контексті соціально-економічних,
політичних і культурних змін тодішнього суспільства.
В останнє десятиріччя завдяки
зусиллям таких вчених, як В. Андрущенко, Л. Губерський,
М. Михальченко, І. Надольний,
В. Огнев’юк, М. Степко,
В. Татенко, Т. Яценко,
проблема формування і розвитку творчої особистості студента стала однією з
центральних в українській гуманітарній науці. Водночас виникла необхідність
поглибленого аналізу психолого-педагогічних, культурно-освітніх, правових,
соціально-економічних та політичних чинників формування творчої
індивідуальності, переосмислення існуючих наукових підходів. Саме це визначило мету нашої статті – дослідити
перспективні напрями особистісного розвитку і саморозвитку особистості
студента.
Індивідуальність – це інтегральне поняття, що виражає особливу форму
буття індивідів, у межах якої їх характеризує внутрішня цілісність і відносна
самостійність, що дає їм можливість активно й своєрідно виявляти себе в
навколишньому світі на основі розкриття своїх задатків і здібностей відповідно
до суспільних потреб [1, 89].
Як індивідуальність людина є
автономним і неповторним суб’єктом свідомості та діяльності, здатним до
самовизначення, саморегулювання, самовдосконалення в конкретних суспільних
умовах.
Розвиток студента в напрямі
формування його як індивідуальності співвідноситься передусім із виникненням,
становленням і зміною мотиваційної сфери, спрямованості, рефлективності,
формуванням образу «я» та само оцінюванням. Ця сфера розвитку характеризується
діалектичною суперечністю, поступовим переходом від зовнішньої регуляції до
саморегуляції.
На думку німецького вченого
К. Штатке на формування особистості студента як
індивідуальності в період навчання у ВНЗ мають вплив наступні фактори:
·
навчальна робота;
·
професорсько-викладацький склад;
·
самостійна робота;
·
практичні заняття;
·
соціальна активність;
·
мотивація навчання;
·
соціально-демографічні фактори;
·
навколишнє середовище;
·
друзі;
·
професійна спрямованість;
·
рівень інтелектуального розвитку;
·
різні типи діяльності [2].
На нашу думку, до вказаних факторів
впливу на формування індивідуальності студента можна додати ще «ціннісну парадигму соціуму»
(Л. Панченко), ціннісні орієнтири сучасної молоді, ступінь розвитку креативних (творчих) здібностей.
Формування творчої індивідуальності
передбачає:
1.
Гнучкість мислення, його критична спрямованість.
2.
Оригінальність мислення, його здатність до імпровізації.
3.
Легкість вибору і варіювання ідей, проектів, планів.
4.
Ініціативність.
5.
Здатність до адекватної відповіді на виклики
середовища.
«Критичність» мислення характеризують
наступні ознаки:
·
майстерність у застосуванні на практиці;
·
відповідальність;
·
нестандартність;
·
наявність критеріїв (стандартів, законів, правил, схем,
інструкцій, вказівок тощо);
·
самокорекція;
·
«відчуття контексту» [3].
Оригінальність мислення означає, що
воно не може ґрунтуватися лише на алгоритмах чи інших спрощених або механічних
процедурах. Воно корисне тоді, коли необхідно зважити та оцінити альтернативи,
врахувати пріоритети й визначити достовірність та доречність тих чи інших
рішень. Можливість вибору і варіювання ідей дозволяє оперативно вирішувати
конкретні питання, шукати оптимальне розв’язання тих чи інших завдань.
Ініціативність виступає важливим
індикатором прояву соціального, колективістського начала, розвитку саморефлексії студента.
Здатність до адекватної відповіді
на виклики середовища дозволяє забезпечити безпечний
розвиток особистості студента.
На нашу думку, можна виокремити
п’ять перспективних напрямів формування і розвитку студента як творчої особистості.
1. Розвиток особистості студента з життєвою орієнтацією «бути», а не «мати».
Установка
«бути», за Е. Фроммом, означає «оновлятися, рости,
виливатися, любити, вириватися зі стін свого ізольованого «я», мати глибокий інтерес,
чуттєво спрямовуватися до чого-небудь, віддавати» [4, 94]. Тобто, в
нових соціокультурних умовах виникає необхідність подолання егоцентристської
спрямованості, «одновимірності людини» (Г. Маркузе), гуманізації та
демократизації навчально-виховного процесу, оновлення структури і змісту
освіти.
2. Всебічний розвиток особистості студента.
Система вищої освіти має готувати
універсальну людину, метою і смислом дій якої повинні бути «цілісне знання» й
«цілісний світ», про який писав ще на початку ХХ століття наш співвітчизник
В.І. Вернадський. Відтак постає необхідність «цілісного інтегрального
дослідження індивідуальності» (В. Мерлін).
Розв’язання будь-якої практичної проблеми стосовно людини лише тоді найбільш
повне і точне, коли враховується вся різноманітність умов, що визначає
діяльність людини і, отже, різноманітність тих індивідуальних особливостей
різного ієрархічного рівня, від яких залежить ця діяльність [5, 118].
3. Пріоритет духовно-морального
розвитку особистості студента.
Особистість студента повинна
формуватися головним чином через засвоєння кращих культурних здобутків людської
цивілізації, усвідомлення свого культурного світу, розвитку волі.
4. Вільний розвиток особистості студента.
Студент повинен культивувати свій
інтелект і свої раціональні сили. Як слушно зауважує з цього приводу
французький педагог і мислитель М. Лебель,
«потрібно повільно, але наполегливо приводити студентів за допомогою роздумів,
фізичної праці, навчання до знань, до наукового пошуку, до вибору належних
способів поведінки і самообслуговування, навчити бачити, слухати, думати,
мислити, розбиратися в ієрархії сенсів вічних цінностей» [6, 113]. Студент
має право вибору в процесі навчання і з цим повинні рахуватися викладачі.
5. Формування ноосферного
мислення у студентів у процесі навчання в ВНЗ.
Гуманітарна підготовка повинна бути
зорієнтованою на формування фахівця з широким кругозором, знанням історії,
культури, філософії і основ державотворення, з розвинутими почуттями
громадянської свідомості і відповідальності, сформованими морально-етичними
цінностями й принципами та нормами [7, 6]. Зростає суспільний запит
на фахівця, здатного орієнтуватися в сучасному полікультурному
просторі, приймати виважені управлінські рішення, враховувати коеволюційний розвиток людини, природи і суспільства,
дбайливо ставитись до інших людей – суб’єктів спілкування, пізнання, соціальної
творчості.
Польський філософ Іоланта Вільш, аналізуючи стан сучасної освіти з позицій філософського
переосмислення, зауважує, що на нинішньому етапі розвитку суспільства
логічно-філософські та детерміністично-наукові парадигми є застарілими і не
сприяють успішному розв’язанню проблем, у тому числі й освітянських. На зміну
старим парадигмам приходить нова кібернетично-системна парадигма, згідно з якою
людина та її довкілля сприймається як система, як інтегральна цілісність, а
зміни, що відбуваються в реальності мають міждисциплінарний
характер [8, 62]. Звідси виникає необхідність гармонійного розвитку
природи, культури і людини як цілісних універсумів.
Таким чином, в нових історичних
умовах відбувається модернізація вищої освіти, переорієнтація спрямованості
навчально-виховного процесу на формування фахівців з широким кругозором,
інноваційним мисленням і творчими здібностями, здатних генерувати нові ідеї,
без чого неможливий поступальний розвиток суспільства.
Література
1.
Заболотська О. Формування та розвиток
студента як індивідуальності // Вища освіта України. – 2005. – №2. –
С. 88-93.
2.
Штатке К. Студенты. Становление личности.
– М.: Прогресс, 1982. – 135 с.
3.
Вайнштейн М. Критичне мислення як основа демократичного навчання // Рідна школа. – 2001. – №4. – С. 49-51.
4.
Фромм Э. Иметь или
быть. 2 изд., доп. – М.: Прогресс, 1990.
– 180 с.
5.
Мерлин В. Очерк
интегрального исследования индивидуальности. – М., 1986. – 256 с.
6.
Зязюн Л. Академічні виховні цінності в
системі освіти Франції // Вища освіта України. – 2005. – №1. – С. 110-116.
7.
Дзвінчук Д. Формування позитивної
мотивації студентів при вивченні гуманітарних дисциплін в технічному
університеті // Проблеми викладання гуманітарних дисциплін у технічних
навчальних закладах. Матеріали регіональної науково-методичної конференції. –
Івано-Франківськ, 2001. – С. 5-8.
8.
Вільш Іоланта Кібернетично-системна
парадигма як детермінанта суспільних і освітніх змін ХХІ століття //
Діалог культур: Україна в світовому контексті. Філософія освіти: Збірник
наукових праць, 1999. – Вип. 4. – С. 60-65.
Резюме
Розкривається складний процес
становлення студента як творчої особистості, звертається увага на систему
факторів, які оптимізують цей процес.
Раскрывается
сложный процесс становления студента как творческой личности. Обращается внимание на систему факторов,
оптимизирующих данный процесс.
There
is reviewed the complicated process of the student’s development as the
creative personality in the article. There is considered the opinion at the
factors’ system, which optimize this process.
