Молодість – цінність, а не об’єкт

проектування і виховання

 

«Найдорожчий скарб у кожного

народу – його діти, його молодь»

С. Русова

 

Постановка проблеми. Молодь завжди була активною і творчою силою суспільства. Молодь – це дзеркало, в якому відображена та соціальна дійсність, в умовах якої вона живе. Молодість – це важливий етап у житті кожної людини, який в значній мірі визначає все подальше її життя.

Ми всі разом з дитинства і молодості та пам’ятаємо всі хороші моменти, пов’язані з ними. Саме в ці періоди свого життя ми пізнаємо перші радості і перші тривоги, переживаємо рай і пекло. Дитячі і юнацькі переживання загартовували нашу волю, формували характер, спонукали до пошуків сенсу буття, вчили терплячості, життєвої мудрості. А тому молодість – це повноцінне багатокомплексне життя, а не тільки підготовка до нього.

Актуальність досліджуваної проблеми обумовлена тим, що, по-перше, серед проблем людинознавства чільне місце належить питанням соціалізації особи, дослідженню вікових етапів її формування і розвитку. Особливий інтерес тут має вивчення вікових особливостей формування світоглядної свідомості та аналіз основних елементів, що її репрезентують.

Молодіжні структури свідомості особи цікаві для наукового пізнання тим, що вони містять в собі безліч життєвих екстремальностей, вкрай гострих смисложиттєвих переживань. Такі переломні моменти в житті людини є ключовими в дослідженні суті людського буття, загальнолюдських ідеалів і смисложиттєвих цінностей, самосвідомості людини.

По-друге, саме молодь є соціальною групою, яка сприймає модернізацій ні перетворення в суспільстві найбільш гостро завдяки значному динамічному потенціалу ціннісної свідомості. Таким чином, актуальність дослідження молодості як суспільної і особистісної цінності дозволяє встановити ступінь відповідності трансформації масової свідомості темпам і характеру соціоструктурних інституціональних перетворень.

Ступінь розробленості проблеми. Дослідження зазначеної проблеми передбачає певне переосмислення психолого-педагогічних теорій діяльності, соціальної установки, мотиваційного простору, викладених в працях К. Абульханової-Славської, Л. Божович, Л. Виготського, О. Леонтьєва, С. Рубінштейна, Д. Узнадзе та інших науковців.

В педагогічній науці проблеми формування світогляду особи і виховання підростаючого покоління розглядалися в роботах видатних вчених і практиків (Я. Коменський, Й. Песталоцці, А. Дистервег, К. Ушинський, С. Русова, А. Макаренко, В. Сухомлинський, Ш. Амонашвілі, П. Блонський, С. Соловейчик, В. Шаталін, та ін.). Філософська педагогіка представлена іменами Платона, Цицерона, Г. Сковороди, Д. Локка, Ж.-Ж. Руссо, Г. Гегеля, В. Франкла, Р. Бернса, М. Мамардашвілі та багатьох інших мислителів минулого і сьогодення.

Суттєве значення для дослідження молодості як суспільної цінності мають праці тих дослідників, які розглядають особистість в якості суб’єкта власної життєдіяльності, а саму життєдіяльність як творчість, працю, любов, дружбу, мистецтво тощо. Це, в першу чергу, праці Г. Андреєвої, Ю. Борева, О. Донченко, О. Злобіної, Б. Поршнєва, Б. Паригіна, Л. Сохань, В. Титаренко та інших.

Незважаючи на велику кількість наукових публікацій з проблематики дослідження, необхідним, на нашу думку, є подальше вивчення ролі молодіжного фактору у модернізацій них перетвореннях з урахуванням процесів диференціації молодіжної спільноти, які на сьогодні набувають все більш інтенсивного характеру. З досліджуваною проблемою пов’язане широке коло практичних потреб, що обумовлює необхідність вдосконалення існуючих та вироблення нових підходів щодо оптимізації функціонування молодіжних структур на даному етапі.

Виклад основного матеріалу. Молодість – це такий період у житті людини, коли вперше повністю розвивається структура вчинку, коли вчинок можуть здійснювати заради нього самого, коли з’являються наміри досягти великих цілей і реалізуватись як особистість.

Молодість, на відміну від юнацтва, зазначає В.А. Романець, більше утримує в собі протилежних спрямувань, інтересів. В той час як юнацтво виступає безкомпромісним віком, молодість прагне відкривати найбільшу кількість джерел, що дають естетичне, інтелектуальне та моральне задоволення [1, 14-15].

«Осучаснення» системи соціальних відносин звільнює людей і, перш за все, молодь від традиційних обмежень, старих авторитетів і табу, надає їм нові можливості пізнання та дії. В нових соціокультурних умовах спостерігається зниження «законотворчої ідентичності», падіння значущості держави та інших соціальних інститутів, і, з іншого боку, посилення позицій «локальної ідентичності», «мікронаративів» (Ж.-Ф. Ліотар).

Сьогодні успішність входження молоді в мінливе соціальне середовище багато в чому визначається її здатністю адекватно реагувати на ці зміни. Цінності конституюють систему соціальної компетентності молодої особи, яка дозволяє їй координувати поведінку у відповідь на вимоги ситуації. Основою адаптивності ціннісної свідомості молоді є засвоєна орієнтація на ефективну діяльність в кожній конкретній ситуації, а не жорсткий, наперед заданий алгоритм поведінки.

Українська дослідниця Ю. Борисова виділила наступні моделі адаптації молоді до сучасних умов:

1.      Конструктивна адаптаційна модель. Носії цієї моделі демонструють готовність в сучасних економічних умовах організовувати власну справу, підвищувати професійний та освітній рівень, шукати роботу, в тому числі за сумісництвом, проходити перекваліфікацію.

2.      Екстенсивна адаптація. Ця адаптаційна модель властива молоді, яка найбільш адекватним засобом подолання матеріальних труднощів вважає економію сімейних витрат, вимушену відмову від користування платними послугами, використання внутрішніх сімейних ресурсів. Серед інших форм екстенсивної адаптаційної поведінки отримали розповсюджені «човникова» торгівля, спекуляція валютою, шлюб за розрахунком, еміграція.

3.      Пасивно-конформний тип адаптації характеризується відсутністю у людини намагання змінити існуюче становище на краще та знаходить прояв у скороченні особистого споживання, що може супроводжуватися злиденністю, вичерпанням захисних сил організму, підвищенням захворювань.

4.      Негативна модель адаптації. В сучасних умовах в молодіжному середовищі набувають поширення негативні зразки поведінки – від нелегітимного самозбагачення та корпораційної наживи до кримінальної поведінки, включаючи фінансові та матеріальні крадіжки, шахрайство, бандитизм. Нерідко базисом вказаної форми поведінки є дезадаптація, неможливість пристосуватися до нових соціальних відносин, що може обертатися втратою соціального статусу та базису самоідентифікації, люмпенізацією. Поведінкові девіації, що виникають на цьому тлі, включають відмову від регулярної праці, бродяжництво, пияцтво, споживання наркотиків, проституцію [2, 7-8].

На нашу думку, до вищеназваних моделей адаптаційної поведінки можна додати соціальну мімікрію як спосіб життєдіяльності частини молодих людей, що в реальному житті проявляється у вигляді «хамелеонізму», політичної і соціальної безпринципності, двозначності життєвих цілей і планів.

Сьогодні сильний вплив цінностей утилітарної етики спонукає молодих людей більш активно прагнути до отримання матеріальних життєвих благ, цінувати своє життя та життя своїх дітей. Крім того, відбувається відхід від сакрального ставлення до державної влади як колишнього монополіста відповідальності за колективні цінності та єдиного суб’єкта прогресивних інновацій. Молодь активніше за інші вікові групи усвідомлює те, що суб’єктом такої відповідальності є, перш за все, кожен індивід окремо.

Як засвідчує наукове дослідження А. Похресника, соціокультурні орієнтації молоді мають динамічну природу, утверджуються не як одномірно «пов’язані» цінності, що було характерним минулим десятиліттям, а через діалог (суб’єкт-суб’єктні відносини), в результаті взаємного розуміння різних ціннісних точок зору, спілкування людей різних соціальних груп, через комунікативний процес. Провідною домінантною соціокультурною орієнтацією сучасної молодої людини є орієнтація на отримання якісної і престижної освіти як засобу майбутнього життєвого успіху в економічній, політичній і громадській діяльності, фактору підвищення власної конкурентоспроможності в системі ринкових відносин, кар’єрного зростання, підвищення добробуту, утвердження свого статусу в колективі (і в суспільстві) та соціального престижу [3, 5].

В економічній сфері молодь орієнтується переважно на ринкові відносини, мислить себе їх активним суб’єктом і провідником. В політичній сфері молоді люди віддають перевагу демократичним цінностям, трактують їх як можливість вибору, намагаються утвердити як в процесі організації навчально-виховної діяльності, так і масштабах країни (участь у суспільно-політичному житті країни); при цьому «можливості вибору» нерідко трактуються в самому широкому діапазоні, навіть з виходом за межі чинного законодавства і культури, що на практиці виливається асоціальні вияви, імпульсивні протестні виступи (згадаймо протестні акції «Пори», «Студентського Братства», молодіжного крила Партії Регіонів). Особливості духовних орієнтацій молоді визначають тенденції поєднання наукових і позанаукових, раціональних та ірраціональних (релігійних, міфологічних, окультних тощо) переконань, що представляє собою унікальне мереживо цінностей і антицінностей, яким керується молодь в процесі своєї життєдіяльності [3, 5-6].

Таким чином, на рівні ціннісної свідомості молоді сформовані передумови відтворення моделі соціального динамізму. Реалізація динамічного потенціалу молодіжних цінностей прийме конструктивну спрямованість, якщо будуть створені необхідні для цього макроекономічні, політичні, ідеологічні передумови. Останні полягають у виробленні чіткої парадигми самоактуалізації молодої людини, яка б відповідала соціокультурним особливостям українського суспільства.

Сьогодні на формування особистості молодої людини, актуалізацію її «я» впливає складна і динамічна система об’єктивних і суб’єктивних факторів. До об’єктивних факторів, на нашу думку, можна віднести такі особливості перехідного для українського суспільства історичного періоду:

–         постійні трансформації відносин власності та ринкові перетворення в економіці;

–         зміну соціальної структури суспільства та маргіналізацію через швидкість історичних трансформацій значної частини населення;

–         перманентну трансформацію політичної системи;

–         складності інституціонального формування правової держави і громадянського суспільства;

–         незахищеність вітчизняних політичних, економічних і культурних інституцій перед «викликами» глобалізації;

–         несформованість правових, політичних і ідеологічних передумов щодо ефективного функціонування системи соціального партнерства тощо.

Не менш важливе значення мають суб’єктивні фактори формування особистості:

–         особливості менталітету різних етнонаціональних і соціальних груп населення;

–         ідеологічна полівекторність і різноспрямованість українського суспільства;

–         культурно-ідеологічна роз’єднаність жителів Західної і Східної України;

–         зниження, через зубожіння більшості населення, інтелектуального, культурного й етичного рівня розвитку українських громадян;

–         діяльність вищих владних інституцій по створенню цивілізованої політико-правової системи;

–         інформаційно-ідеологічна експансія іноземних засобів масової комунікації;

–         активна перебудова системи навчання і виховання підростаючого покоління;

–         модернізаційні проекти різних політичних сил і громадських організацій;

–         діяльність закордонних українських земляцтв і міжнародних гуманітарних організацій по розбудові в Україні демократичних інститутів і цінностей [4, 20].

Трансформація пострадянського простору спричинила кардинальні зміни у соціально-економічному, політичному та культурному житті українського суспільства, що відбилося  на соціальній структурі суспільства – поява нових груп, перерозподіл між вже існуючими і знову виниклими групами. Унаслідок цього став актуальним для кожної особистості пошук свого місця і статусу в суспільній структурі, зросла суспільна вага самоідентифікації. У виборі життєвої стратегії самоідентифікація відіграє важливу роль і виконує три основні функції:

–         визначення індивідом своїх відмінностей й загальних рис у порівнянні з іншими;

–         пошук та вибір засобів задоволення своїх потреб у соціальному середовищі;

–         інтеграція у систему суспільних відносин шляхом вдосконалення відповідних особистісних якостей індивіда.

Особистісна самоідентифікація являє собою складну систему самопізнання і самооцінки. Причому кожне покоління молодих людей має «своє обличчя», свої цінності й ідеали.

Соціальна самоідентифікація молоді характеризується багатовекторністю, що означає формування самоідентичності в сімейному, громадянському, етнічному, професійному статусах під дією складного для кожного індивіда ідеології макросередовища (родина, родичі, друзі) і офіційної ідеології макросередовища. Для сучасного суспільства симптоматичні в різноманітних проявах індивідуалізм, аномія, усунення патерналістської функції держави. Це викликає деактуалізацію у свідомості молодої людини символічних ідентичностей («нація», «держава», «патріотизм», «батьківщина») і посиленню ролі в житті кожного примордіальних солідарностей (вузьке коло друзів, родичі, кохана людина) [5, 13-14].

Важливу роль у процесі самоідентифікації молодої людини посідає пошук смислу свого життя, наповнення його змістовністю і оригінальністю. Взагалі пошук сенсу життя – найважливіша проблема буття молоді. Це пояснюється тим, що він – концентроване відображення всієї гами життєвих потреб, інтересів, цілей, ідеалів особистості. Одну людину сенс життя цікавить більше, іншу – менше, однак рано чи пізно ця проблема стає перед кожним. І це закономірно випливає з нашої родової властивості мислити, усвідомлювати світ і себе в ньому, а також усвідомлювати цінність власного існування. Відчуття та усвідомлення межі своєї окремішності на тлі безмежного в поєднанні із здатністю мислити – це базовий грунт сенсожиттєвих проблем. Проблема сенсу життя – це проблема стривоженої, зворушеної свідомості. Сенс життя актуалізується тоді, коли втрачаються світоглядні основи буття, коли людина потрапляє в життєву невизначеність (а це найбільш властиво саме молодим людям). Ще один грунт, з якого проростає питання про смисл життя, пов’язаний з ідеєю досконалості. Відповідно до неї, ми всі прагнемо довершеності, а тому маємо бажання «встигнути» перебороти себе і обставини, щоб досягнути життєвих цілей [6, 20]. В зв’язку з цим надзвичайно важливе значення має спрямування інтересів і потреб молодої людини в соціально-позитивне русло, створення умов для креативної цілеспрямованої поведінки, прояву творчої сили фантазії.

Як слушно зауважив відомий психолог В. Роменець, драматичний процес пізнання, який починається у ранньому дитинстві й завершується з останнім подихом людини, неминуче торкається тонкощів розрізнення життя й смерті, страху й любові, охоплює осмислення їхньої протилежності, нарешті, хвилюючу проблему буття і небуття, смертності і безсмертя людини. Вирішуючи ці завдання у будь-якому віковому періоді свого життя, людина прагне знати, чого вона може сподіватися [1, 264]. А, отже, у кожен період свого життя людина вирішує важливі смислоутворюючі питання свого життя, робить той чи інший життєвий вибір. Тому ми схильні вважати, що кожен період життя людини (дитинство, юнацтво, молодість, старість) сам по собі являється цінністю, важливою сторінкою у книзі життя. Причому саме у період молодості людина дістає змогу реалізувати найбільш важливі життєві проекти, обрати ту чи іншу смисложиттєву стратегію. Молодість намагається осягнути найглибше, піднятись до найвищого, створити найскладніше, і все це – на подив світові, іншим людям, собі.

 

 

Висновки та перспективи подальших досліджень

1.       В період відродження і зміцнення Української держави, утвердження культурно-історичних цінностей українського народу, його традицій і звичаїв, молодь стає активною, динамічною і творчою силою суспільства.

2.       Найістотніші завдання національного державотворення та побудови демократичного суспільства вимагають якісно нового підходу до проблеми створення умов розвитку особистості молодої людини, усвідомлення цінності молодості як генеруючої суспільної детермінанти.

3.       Подальшої розробки потребують питання сутнісних характеристик молодості, формування світоглядних орієнтацій молоді трансформаційного суспільства, співвідношення традиціо-налістських та модерністських цінностей в структурі молодіжної ціннісної свідомості тощо.

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1.        Роменець В.А. Психологія творчості: Навч. Посібник. – 2-е видання. – К.: Либідь, 2001. – 288 с.

2.        Борисова Ю.В. Традиціоналістські та модерністські цінності в структурі молодіжної ціннісної свідомості: соціологічний аналіз. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук. – Харків, 2001. – 20 с.

3.        Похресник А.К. Соціокультурні орієнтації студентської молоді трансформаційного суспільства: сутність та динаміка. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук. – К., 2002. – 16 с.

4.        Ларцев В.С. Формування особистості: детермінанти, проблеми, перспективи (соціально-філософський аналіз). Автореферат на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук. – К., 2003. – 32 с.

5.        Стояно О.О. Самоідентифікація студентства як процес самовизначення особистості в сучасному суспільстві. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук. – Одеса, 2004. – 20 с.

6.        Муляр В.І. Проблема становлення особистості в системі «індивід-суспільство» (філософсько-культурологічний аналіз). Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук. – Дніпропетровськ, 1999. – 32 с.

 

РЕЗЮМЕ

 

У статті викладено теоретико-методологічні основи дослідження молодості як суспільної цінності. При цьому доведено, що цінності молоді виступають індикатором результативності і водночас важливим ресурсом модернізації суспільства. Розглянуто основні характеристики молодіжної ціннісної свідомості, відзначено особливості її емпіричної проекції в контексті модернізаційних перетворень українського суспільства.

 

Theoretical and methodological bases of youth as a social value are observed in the article. The system of theoretical argumentation and empirical data been collected during the investigation serve a prove of article that the youth value consciousness is both indicator of effectiveness and a factor of modernizational changes in Ukrainian society.