Деструктивний вплив сучасного інформаційного простору на
психіку студентської молоді та шляхи його нейтралізації
«Показ насильства на телебаченні – це
спроба знайти «духовну поживу», яка
компенсувала
б страшенну нудьгу, котра оволоділа позбавленим природних
людських зв’язків індивідуумом»
Е. Фромм
Актуальність дослідження. Сьогодні
інформаційне поле України вирізняється стрімким збільшенням девіацій
(агресія, цинізм, жорстокість, гомосексуалізм, порнографія, цінності
кримінального світу), що, у свою чергу, призводить до формування викривленого
світогляду та ціннісної дезінформації. Телебачення без обмежень транслює
фільми, що зображують жорсткі сцени дорослого життя, пропагують «вільний стиль
життя». Домінування екранної культури у просторі повсякденності стає одним із
тих істотних чинників, що відбиваються на життєтворчості сучасної людини, її
екзистенціальних характеристиках, способі і стилях життя. Особливо великий
вплив має інформаційний простір на формування ціннісних структур свідомості
молодої людини. Отож, вплив інформаційного простору на людське мислення, його
роль у формуванні пізнавальних здібностей людини ХХІ століття повинні стати
предметом філософського дискурсу, оскільки саме від цих людських характеристик
не в останню чергу залежить збереження життя на планеті, примноження
інтелектуально-духовного потенціалу людства, а також його позитивної емоційної
енергії. Вивчення деструктивних проявів інформаційного простору на психіку
молодої людини дозволить розробити комплекс заходів щодо забезпечення
інформаційної та культурної безпеки особистості, а це дасть шанс поглибити
національне світорозуміння та здійснити модернізацій ний прорив, необхідний для
входження до європейського і світового інформаційного поля.
Стан розробки проблеми. З’ясування
сутнісного наповнення інформаційного простору базується на значному спектрі
фундаментальних праць представників як класичної, так і некласичної філософії,
зокрема на розробках Ф. Бекона, Р. Декарта,
І. Канта, Г. Ляйбніца, Ф. Ніцше,
Ж.-П. Сартра, М. Шелера, А. Шопенгауера, О. Шпенглера.
Чимало суттєвих проблем окресленої
теми висвітлені в рамках сучасної філософії постмодернізму, зокрема, в
дослідженнях М. Бланшо, Ж. Бодрійяра,
Ф. Гваттарі, Ж. Лакана,
Ж.-Ф. Ліотара, Р. Рорті, М.
Фуко.
Інформаційна безпека особистості,
суспільства і держави розглядається у розробках К. Гаджієва,
Н. Костенко, А. Литвиненко, Е. Макаренко, В. Потіха, Г. Шевченко.
Проблемі інформаційних воєн присвячують свої роботи І. Панарін,
Г. Перепелиця, Г. Почепцов, С. Расторгуєв,
М. Сенченко та інші науковці. Зокрема, цікавими є висновки цих учених про
інформаційно-психологічний захист як фактор збереження національної та
культурної ідентичності.
Цінними і важливими для розуміння
сутнісних характеристик сучасного інформаційного суспільства є наукові розробки
В. Андрущенка, І. Бичка, В. Горського, С. Кримського, В. Кізіми, В. Лук’янця, М. Мокляка, М. Поповича, В. Табачківського, Н. Хамітова, В. Шинкарука, О. Яценка та інших.
Принципове значення для поглиблення
теоретичної розробки названої проблеми мають дисертаційні дослідження В. Ларцева, Г. Несвіт, В. Хоменко, Г. Чміль, присвячені
проблемам взаємодії людини з соціальним середовищем, антропологічним засадам
екранної культури, формування інформаційної еліти в Україні.
Аналіз ступеня розробки проблеми
показує, що філософське осягнення сутнісних характеристик сучасного
інформаційного простору має не систематизований, а скоріше дифузний характер,
що актуалізує необхідність подальшої наукової розробки проблеми взаємодії
світоглядних структур особистості з сучасними інформаційно-комунікаційними
технологіями, екранної культури, інформаційної та культурної безпеки
особистості й соціуму тощо.
Об’єкт дослідження – процес
взаємодії особистості й інформаційного середовища.
Предмет дослідження – прояви
негативного впливу інформаційного середовища на психіку студентської молоді.
Метою статті є виявлення
деструктивних проявів впливу сучасного інформаційного простору на психіку
молоді та розробка комплексу заходів щодо забезпечення інформаційної та
культурної безпеки особистості й соціуму.
Виклад основного матеріалу.
Інформація є унікальним
універсальним ресурсом, абсолютно «ліквідним» як з погляду легкості переміщення
в просторі, так і у часі, можливості бути загальнодоступною, а також
перетворюватись в гроші. Саме універсальність інформації, що спирається на
сучасну технічну базу у вигляді світових електронних мереж, перетворила її в
потужну продуктивну силу та дозволила говорити про вступ людства в стадію
інформаційного співтовариства. Це проект планетарного масштабу, об’єктивна
закономірна тенденція сьогодення, з чим повинна рахуватися кожна країна.
Український культурний, науковий, світоглядний внесок також важливий для
реалізації проекту інформаційного суспільства [1].
В нових соціокультурних умовах
відбувається формування інформаційного середовища буття людини, з’являються
нові канали інформаційного діалогу в суспільстві. Однією з цінностей
суспільного життя стає інформаційна свобода. Разом з тим, якщо десять-двадцять
років тому питання стояло про кількість інформації, то зараз – це питання
якості.
Якість інформаційного простору
країни стає проблемою збереження соціально-психологічного балансу та користі
здорових, продуктивних сил суспільства, життєспроможної
соціальної адаптації різних верств суспільства.
Сьогодні людська психіка витримує
граничні інформаційні й емоційні навантаження. Різноманітна рекламна продукція
звертається до слабостей людської природи і культивує їх.
Ще однією причиною загострення
масового деструктивного впливу на психіку є несформованість
механізмів соціально-психологічної регуляції в умовах інформаційного
суспільства. В цьому розрізі на увагу заслуговує думка К.-Г. Юнга про те,
що «ми значно краще захищені від неврожаїв, повеней, епідемій, чим від власної
духовної неповноцінності, що, на жаль, не сприяє належній опірності психічним
епідеміям». І справді, у нашому суспільстві не створені необхідні механізми
протидії «психічним епідеміям», більше того, немає навіть розуміння
необхідності інформаційно-психологічного захисту, інформаційної безпеки. Тим
часом все більшого розповсюдження у регуляції поведінки сучасної людини
відіграє міфічна свідомість.
В умовах взаємовиключних вимог,
невизначеності й нестабільності середовища, неясності завдань суспільного
розвитку міф, з одного боку, виступає як могутній захисний механізм, що
перешкоджає повному розпаду як людської особистості, так і соціуму. З іншого
боку, спотворюючи картину подій, що відбуваються у суспільстві і природі, міф
становить реальну небезпеку [2].
Існують міфи, що підвищують
енергетику, силу духу, підсилюють стійкість особистості стосовно зовнішніх
примусових впливів, і міфи, що знижують енергетику людини, дезорганізують і
деморалізують її, знижують потенціал саморегуляції особистості.
Сучасні засоби масової інформації
дають необмежені можливості для маніпулювання міфічним способом пізнання,
порушуючи баланс інформаційного обміну й екологію масової свідомості [3, 22].
Отож, можна констатувати, що
специфіку сучасної соціальної ситуації існування людини в нашій країні, як і в
інших країнах, визначають фактори інформаційного суспільства:
Існування сучасної людини в
інформаційно-щільному середовищі: агресія мас-медіа, безліч
слабко-контрольованих контактів, глобальні проблеми.
Психологічна неграмотність
населення, невисокий рівень інформаційної компетентності.
Широке використання психотехнологій з метою маніпуляцій масовою свідомістю,
інформаційні війни різного масштабу.
Інформаційні технології стають
діючим інструментом у реформуванні суспільства.
Інформаційна культура особистості й
соціуму у значній мірі визначає продукування смисложиттєвих
орієнтирів і цілей життя.
В цих умовах актуалізується
проблема інформаційного суверенітету та безпеки. Потреба забезпечення
інформаційного безпеки викликана, по-перше, необхідністю забезпечення
національної безпеки в цілому; по-друге, існування таких загроз інформаційній
сфері країни, які можуть принести значний збиток загальнонаціональним,
регіональним і локальним інтересам; по-третє, необхідністю врахування того, що
за допомогою інформації можна впливати на свідомість та поведінку людей.
Г. Ложкін
до соціально-психологічних факторів, що безпосередньо впливають на
інформаційно-психологічну безпеку особистості, відносить: деформацію системи
норм; неадекватну оцінку національних, культурних та історичних традицій; появу
нових засобів впливу на свідомість; деструктивну роль нетрадиційних конфесій;
послаблення ваги найважливіших соціокультурних інститутів держави – науки,
освіти, культури; відсутність сформованих психологічних механізмів захисту від маніпулятивних впливів [4, 78-80].
Відповідно першочергового значення
набувають наступні завдання державної інформаційної політики:
Належне правове забезпечення,
приведення вітчизняного законодавства у відповідність до вимог часу.
Формування правових,
організаційних, науково-технічних, фінансових, методичних і гуманітарних
передумов розвитку інформатизації.
Захист національних інформаційних
ресурсів.
Системна превентивна діяльність
органів влади щодо забезпечення гарантій інформаційної безпеки особистості,
соціальних груп і суспільства в цілому.
Створення механізмів протидії
зовнішнім маніпулятивним впливам, відносно
безболісної інформаційно-психологічної адаптації людини у сучасному
суспільстві.
Не менш важливою проблемою є пошук
шляхів виходу з-під влади віртуальної реальності. Як стверджує з цього приводу
Г. Чміль, «переплетення симулякрів
у різних світах конструює колаж накладених один на одного просторових образів,
що робить проблемною самоідентичність» [5, 14].
В результаті «людина сучасної маргінальної культури постає ексцентричною
особою, яку не вдовольняє жоден з існуючих духовних смислів, ціннісних
спектрів, до жодного не можна приєднатися як до єдино можливого і, водночас,
жоден з них не може бути відкинутим», відбувається заперечення «ментальних норм
культури», розщеплення свідомості індивіда. Соціальна мімікрія стає адаптивним
способом життєдіяльності багатьох людей.
За спостереженнями А. Лобанової, мімікріючи, людина
вдається до «подвійної моралі», яка являє собою суб’єктивно-оцінний спосіб
ставлення окремих осіб до дійсності, коли вони, приховуючи свої справжні наміри
та ціннісні орієнтації, навмисне вербалізують у
соціальній комунікації і реалізують у соціумі вигадані маскувальні словесні
коди та соціальні дії з метою завоювання довіри до себе. Мімікрійна поведінка
здійснюється через соціодіагностику її суб’єктом
смислових значень соціальних дій як окремих людей, так і груп в цілому, а також
завдяки інформаційним експресіям, які відповідають
фоновим очікуванням того соціуму, до якого прагне адаптуватися мімікріант і зовнішнім атрибутам: соціальній масці-ролі,
імітаційній рольовій грі, з відповідними їм мовленнєвими та мімічними
інструментами реалізації [6, 29]. Наукове осмислення цього феномена
дозволить наблизитись до розуміння особливостей взаємодії світоглядних структур
особистості і інформаційного середовища.
Отже, динамізм соціальних змін
активізує на особистісному рівні дію чинників, які суб’єктивно розширюють
(адекватне розуміння подій, віра, надія, активне використання нових
адаптаційних технологій) чи звужують (дезорієнтація в перетвореннях, згортання
поведінкової активності) адаптаційне поле.
Ті, хто зумів пристосуватися, краще
відчувають виникнення нових правил, вимог і можливостей. Проте світ нових
правил у сучасній картині українського суспільства уявляється більшості людей
скоріше як «неправильний» світ. Його типові постаті утворюють дві великі групи:
успішних та аутсайдерів. До першої люди зараховують тих, хто встановлює
особливі правила, добре грає за новими правилами або взагалі нехтує правилами,
до другої – тих, хто не зміг пристосуватися до нових правил [7, 22].
Студентська молодь належить до
категорії індивідів, якій властиво орієнтуватися на «успішність», «професійну
самореалізацію». Цьому сприяє велика гнучкість психіки молодої людини, її
здатність швидко і відносно безболісно освоювати нові способи життєдіяльності,
формувати нові стандарти поведінки. Разом з тим молода людина набагато гостріше
сприймає різні прояви суспільної несправедливості, професійні невдачі,
негативні зміни в особистому житті. Відсутність належного досвіду і
інформаційно-психологічної компетентності не дозволяє адекватно реагувати на
негативні інформаційні імпульси, протистояти деструктивним впливам
інформаційного середовища, відчувати різницю між реальністю і віртуальним
світом. В результаті молодь у більшій мірі, ніж дорослі, піддається маніпулятивним впливам з боку зацікавлених суб’єктів
політичного життя, засвоює асоціальні цінності й форми поведінки, продукує нові
міфологеми. Несформованість психіки молодої людини
сприяє нечіткості смислів життєдіяльності, розмитості ідеалів і уподобань,
частій їх зміні, ціннісній дезорієнтації та сліпому копіюванню чужорідних,
нав’язаних засобами масової інформації, форм поведінки. Однак за умови, що
світоглядні установи сформовані, поведінка особистості відзначається
цілеспрямованістю, осмисленістю, єдністю, відсутністю суперечності в певному
результаті. Адже цінність особистості молодої людини й, відповідно, доцільність
її поведінки в суспільстві залежать від того, наскільки як процес, так і
результат діяльності відповідають адекватному відтворенню смисложиттєвих,
світоглядних установок, наскільки останні функціонують як внутрішня «пружина»
життєдіяльності, як рушій послідовної реалізації особистісної життєвої
програми.
Отож, в сучасних умовах важливого
значення набуває питання адекватності світоглядних установок молодої людини
сучасним суспільним реаліям. З цією метою, на нашу думку, необхідно:
Визначити пріоритети суспільного
розвитку на коротко -, середньо - і довгострокову перспективу.
Забезпечити
ідеологічно-інформаційне супроводження модернізацій них проектів.
Оновити у відповідності до сучасних
вимог освітній простір, виховні практики і парадигми навчально-виховного
процесу.
Сформувати систему механізмів
соціальної адаптації особистості молодої людини.
Забезпечити конструктивну взаємодію
різних соціальних інститутів у процесі формування світоглядної культури індивіда.
Психіка молодої людини повинна бути
захищена від деструктивних впливів сучасного інформаційного середовища. З метою
формування інформаційно-психологічної компетентності молодої людини необхідно:
Оптимізувати державну інформаційну
політику, виходячи з власних національних, регіональних і локальних інтересів.
Забезпечити створення якісних
інформаційних продуктів, урізноманітнення інформаційного простору країни.
Посилити контролюючі функції
державних органів та громадських інституцій щодо змістовного наповнення
вітчизняного інформаційного простору.
Розробити систему заходів щодо
забезпечення інформаційної та культурної безпеки особистості й соціуму.
Пропагувати кращі твори вітчизняної
і зарубіжної літератури і мистецтва через засоби масової інформації.
Активізувати взаємодію органів
державної влади, громадських організацій, адміністрацій навчальних закладів,
батьків щодо формування позитивних стереотипів, ідеалів, смислів життя молодої
людини.
В нинішній ситуації порятунок від
деструктивних впливів інформаційного середовища – в накопиченому людством
духовному багатстві; в гуманізації освіти й виховання, які за своєю суттю мають
збагачувати духовно-творчий потенціал окремого індивіда, працюючи таким чином
на суспільний прогрес. Цю думку підтримують й провідні науковці, які саме з
духовним розвитком пов’язують можливість збереження як особистості, так і
всього людства. Адже людина, вихована на найкращих цінностях, легко відрізнить
прекрасне від потворного, піднесене від низького не лише у творах мистецтва, але
й у побуті, в праці та в поведінці людей [8, 153]. Ця здатність стане для
особистості молодої людини дієвим орієнтиром в житті, потужним захистом її
духовного здоров’я. На думку С. Кримського, «духовність … виступає як спосіб самобудівництва особистості. Вона … пов’язана з вибором
власного образу та долі … . Це … зустріч
із самим собою» [9, 15-23]. Шлях духовного зростання вимагає від молодої людини
подолання власних слабкостей й недосконалості,
розвитку здібностей любити, розуміти й співчувати, постійної роботи над
якостями власної душі.
Таким чином, деструктивний вплив
сучасного інформаційного простору на психіку студентської молоді може бути
нейтралізований шляхом розробки комплексу заходів щодо забезпечення культурної
та інформаційної безпеки особистості й соціуму, гуманізації освіти і виховання,
створення сприятливих умов для відродження духовності як цілісної системи
інтелектуального, морального, художньо-естетичного, емоційно-чуттєвого розвитку
особистості.
ЛІТЕРАТУРА
Несвіт Г.П.
Інформаційна політика держави як фактор реформування суспільства. Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук. – Одеса,
2001. – 16 с.
1.
Зобов Р.А., Келасьев
В.Н. Социальная мифология России и проблемы адаптации: Учебное пособие. – Спб.: Изд-во СпбГУ, 1997.
2.
Ліщинська О. Деструктивний вплив
інформаційного простору // Психолог. – 2006. – №7 (199). – С. 20-23.
3.
Ложкин Г.В. Информационно-психологическая
безопасность личности //
Персонал. – 2002. – №3. – С. 78-81.
4.
Чміль Г.П. Антропологічні засади
екранної культури. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора
філософських наук. – К., 2005. – 32 с.
5.
Лобанова А.С. Соціальна мімікрія як адаптивний спосіб життє-діяльності. Автореферат дисертації на здобуття
наукового ступеня доктора соціологічних наук. – К., 2005. – 36 с.
6.
Злобіна О.Г. Особистість як суб’єкт соціальних змін.
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора соціологічних
наук. – К., 2005. – 32 с.
7.
Загарницька І. Духовне виховання
особистості в контексті реалій сучасного життя // Вища освіта України. – 2006.
– №1 (додаток). – С. 152-159.
8.
Крымский С.Б. Контуры духовности: новые контексты идентификации // Вопросы философии. – 1992. – №2.
– С. 15-23.
