В былом не знали мы добра,

Не видим в предстоящем,

А этот час — в руках у нас.

Владей же настоящим.

Р. Бернс

Чи знаєте ВИ…

У результаті тривалих і виснажливих досліджень американські вчені визначили, що відчуття запаху залежить від молекулярної маси речовини, яка має перебувати в діапазоні від 12 до 300 дальтон. При цьому, чим більша та складніша молекула пахучих сполук, тим сильніше ми відчуваємо її пахощі. Взагалі, у природі існують сотні тисяч різноманітних пахощів, які здатний відчувати нюховий орган людини. Тому твердження про чільне місце зору в житті людей можна вважати дещо перебільшеним, оскільки через нюховий орган людина може розпізнавати безліч органічних і неорганічних речовин і визначати їхню назву. Іншими словами, величезна частина сприйманої нами інформації проходить через ніс. Відповідно до досліджень каліфорнійських учених, через запахові аналізатори людина дістає інформації в десять разів більше, ніж через слух і зір.

Кожна десята пара зберігає почуття кохання через 20 і більше років після початку стосунків. До такого висновку дійшли дослідники Університету Стоуні Брук в Нью-Йорку, порівнявши за допомогою методу магнітно-резонансної томографії хімічні процеси в мозку у молодих пар і пар, що провели разом понад 20 років, пише газета Sunday Times. Кохання є таким сильним емоційним почуттям, що здатне втручатися в біохімічну роботу організму. Світовою наукою встановлено, що під час спілкування з коханим головний мозок людини відчуває значне збільшення кількості особливого складного гормону —допаміну. Останній серед вчених-психологів іменуються також гормоном «задоволення життям». Учені виявили, що у деяких представників немолодих пар під час перегляду фотографій партнера в мозку відбуваються такі самі хімічні реакції, що і у людей, що знаходяться на ранніх стадіях закоханості. Відкриття спростувало традиційний погляд, згідно з яким хімічні процеси, що викликають піднесений настрій і співвідношувані з відчуттям кохання, починають спадати через 15 місяців після початку відносин і повністю зникають протягом десяти років. Раніше різні групи учених як критичні для відносин називали терміни в 12-15 місяців, три роки і сім років. Проте новітні дослідження американських учених показали, що це помилковий висновок. Просканувавши головний мозок, вони виявили, що у деяких подружніх пар, які прожили у шлюбі більше 20 років, наявність допаміна відповідає тому рівню, який характерний для тих людей, які щойно зустрілися і закохалися.

…Дослідження служби Геллапа дозволяє зробити несподіваний висновок: вищі на зріст люди щасливіші й мають кращу освіту. Високі частіше, ніж низькі, задоволені своїм життям; вони також частіше відчувають позитивні емоції й рідше — негативні. Крім того, вони помітно рідше скаржаться на фізичний біль. Загалом, людина, зріст якої перевищує середній по США (178 см), приблизно на 15% щасливіша за ту, чий зріст до середнього нормативу не дотягує. На рівень щастя впливає стать людини: високі жінки також щасливіші за нижчих, але меншою мірою. Багаторічні дані опитувань свідчать, що люди з вищим рівнем матеріального достатку частіше висловлюють задоволення своїм життям. У цьому плані високий зріст здатен компенсувати нестачу грошей: кожні 2,5 см додаткового зросту дозволяють підвищити рівень щастя на стільки ж, на скільки його підвищує зростання сімейного прибутку на чотири відсотки. Правильне й протилежне. Більшість американських чоловіків, які дають своєму життю найбільш незадовільну оцінку, нижчі від середньостатистичного жителя США на 1,90 см. Аналогічно налаштовані жінки, на 1,27 см нижчі від норми. Зріст дозволяє передбачити й можливість того, що людина отримає добру освіту й непогано зароблятиме. Як з’ясувалося, жителі США, котрі не змогли закінчити школу, в середньому на 2,5 см нижчі зростом від середньостатистичного американця й майже на 5 см нижчі від американця, який здобув вищу освіту (для жінок цей розрив трохи менший).

…Британські діти щотижня проводять в он-лайні понад 20 годин — переважно на сайтах для спілкування: на кшталт MySpace, Facebook та Bebo. Фактично їх виховує Інтернет, попереджає Інститут суспільно-політичних досліджень. Четверо з п’яти дітей віком від 5 до 15 років мають доступ до Інтернету з дому, повідомляється в дослідженні. 40% дітей віком 8-11 років і 71% віком 12-15 років кажуть, що користуються мережею самі. З тими чи іншими формами порнографії в Інтернеті стикалися 57%. Причому, можливо, незабаром британські підлітки вивчатимуть порнографію на шкільних уроках під керівництвом спеціальних інструкторів. За задумом, такі заняття допоможуть хлопчикам підвищити самооцінку і відучать їх дивитися на жінок просто як на предмет жадання.

Ідея надходить від добродійної організації Асоціація планування сім'ї (FPA), яка вже готує соціальних працівників для «підтримки» неповнолітніх любителів порносайтів, відеофільмів і друкарської продукції «для дорослих». Крім того, малеча легко підпадає під вплив агресивної реклами виробників дитячих продуктів (харчування, безалкогольних напоїв, одягу, іграшок та різноманітних ігор) і деяких транснаціональних корпорацій, які заманюють дітей на свої сайти, обіцяючи можливість участі у нових комп’ютерних іграх, тим самим змалечку привчаючи дітей до своїх брендів. Комп’ютерні ігри розміщені не тільки на сайтах ТНК, а й на безлічі інших сайтів та порталів. Вони різноманітні за своїм характером і спрямованістю. Якщо педагогічні кола покладають багато надій на дидактичний характер хоча б частини комп’ютерних ігор, то психологи здебільшого не поділяють цієї думки. Так, психологи з Ґетеборга С. Енгефельд-Нельсон та Дж. Сміт провели у 2004 р. дослідження, які підтверджують зв’язок між антисоціальними комп’ютерними іграми та агресивною поведінкою. А в книжці американських науковців Д. Гроссмана та Дж. де Гаетано «Припиніть вчити наших дітей, як убивати» (1999 р.) висуваються гіпотези про те, що, граючи у комп’ютерні ігри, можна навчитися вбивати людей; що такі ігри формують уявлення про реальний світ і роблять нечутливими до проявів жорстокості та насильства. Психологи переконливо доводять, що комп’ютерні ігри породжують у завзятих геймерів неймовірно сильні емоції і можуть змінювати почуття та соціальні й моральні установки. Специфічно онлайновою загрозою є спам. Дослідження впливу спаму на дітей та підлітків, проведене в 2003 році компанією Symantec, що займається питаннями безпеки в Інтернеті, дає підстави стверджувати: 80% юних користувачів щоденно зіштовхуються зі спамом і характеризують його як «невідповідні», «недоречні» послання, а понад половина опитаних після цього відчувають себе «ображеними» або «засоромленими».

…В Україні стає дедалі більше дітей-сиріт. Порівняно з радянськими часами, кількість їх виросла удвічі і становить понад 100 тис. дітей. За даними Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я, материнства і дитинства, кожна 160-та дитина в країні не має власної домівки і сім’ї.

…Зі всіх дітей, що народжуються в Україні, тільки половина стає першокласниками. З тих, хто йде до першого класу, через два-три роки залишається лише половина. Такі страшні цифри озвучила під час прес-конференції на «Оглядачі» начальник відділу інформації Асоціації військових вчених-учасників бойових дій Наталя Ленінська.

Методика підрахунку експерта проста: є статистика народжуваності і є статистика по кількості дітей, що пішли до першого класу. Остання цифра удвічі менша за першу. «Куди ці діти поділися - ніхто не знає», - говорить Наталя Ленінська. За її словами, з того часу, як Україна стала незалежною, облік дітей в країні практично не ведеться. Якщо в Радянському Союзі дитину, яка не прийшла до школи 1 вересня, відразу починали розшукувати, то в незалежній Україні цим займатися нікому. Обліку підлягають лише малюки до одного року. Доля дітей старших 1 року вже нікого не хвилює. Виходячи з цих даних, експерт робить висновок, що «зниклі діти», швидше за все, стали безпритульними. Зокрема, з числа дітей «заробітчан», що не займаються власними дітьми роками.

…За інформацією Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), у другій половині ХХ століття самогубства вийшли на четверте місце серед причин смертності з тенденцією зростання в останні десятиріччя. Про масштаби рівня суїцидів свідчать такі цифри: щороку 400-600 тисяч осіб зводять рахунки із життям. У сучасному світі смертність від самогубств утричі перевищує смертність внаслідок автомобільних катастроф. У 60-х роках минулого століття вікова вісь суїциду змістилася у бік 24-річних і навіть 15-річних, причому у найбільш благополучних з економічного погляду країнах. У США зафіксовано зростання кількості самогубств утричі за останні 30 років. За офіційною статистикою, Україна входить до групи країн із високим рівнем суїцидальної активності (понад 20 самогубств на 100 тисяч населення). У 2006 році добровільно(!?) пішли з життя 10 тисяч українців. У 55,7% випадків це були жителі міст. Підраховано також, що кожні 40 секунд накладає на себе руки один житель планети. У деяких країнах кількість суїцидів сягає 40 на кожні 100 тисяч населення. А число невдалих спроб самогубств становить за рік 10-20 мільйонів. Найбільша кількість спроб самогубства скоюється у квітні, червні та липні. На думку експертів ВООЗ, самогубства забирають більше життів, ніж усі війни, терористичні акти і локальні збройні конфлікти разом узяті. Причому, на відміну від воєнних конфліктів, які можна попередити чи врегулювати мирним шляхом, усунути причини самогубств на політичному рівні практично неможливо.