НАЗАРІЯ ВЕСНЯНКО

 

Поезія

«Канва осінніх днів»

 

 

 

 

Зміст

 

 

1.       Перші сходинки осені в серце

 

2.       Листок бажань

 

3.       Діаграма погодження

 

4.       Корозія розчавлених думок

 

5.       Подихи дійсності

 

6.       Збирай серце діаманти

 

7.       Коралові події

 

 

 

1.      Перші сходинки осені в серце

 

Крізь смутки

Крізь смутки щастя випинається

І миті осолоджує твоя присутність,

Коли душа з душею запізнається

Проявиться уся кохання сутність.

 

Лиш не втікай з моїх думок,

Не йди туди, де я не прийду

Між мною і турботами замок

Постав і рада я до тебе вийду.

 

Немає слів, діалогу, ні снів

Все розгубили дні розлуки

Лиш ключ лелек загомонів

Схотілося мені на твої руки.

 

Альтернативи, компроміси, ні!

Життя – це різні пори року

Не поріднившись ми вже рідні,

Не знаючи гріха, осуду і пороку.

8.09.08

 

 

Оте, що є

Дивлюсь у серце мокрими очима

Маяк я бачу, світло сяє в далині

Крізь дощ ісмуток,як русалка рима

Підняла на кохання бунт у мині.

 

Іду до світла, простягаю руки

І бачу в нім кохання силует

Позбав, коханий, серце муки

Зі слів склади мені букет.

 

Та,к хочу у п’янкому ароматі

Скупати всі вчорашні мрії серця

Нехай би заздрили пернаті

Твоїм очам, що як озерця.

 

Втопилала серце, покорилась

В очах, що легко підкорили

Душа у щасті розчинилась

Перестороги, ні, не зупинили.

16.09.08

 

 

Нічне бажання

Сонце заснуло

Зорі всміхнулись

Серце відчуло

Думки ворухнулись

Нічка шепоче

Тобі на добраніч,

А серце хоче

Ангеликів на ніч.

16.09.08

 

****

Цей дощ запрошує у гості ностальгію,

Яка душевний голод серцю залишає

Даремно серце просить в нього оргію

Але є ти й є Слово, що мене втішає.

 

***

Навіщо йти туди, де двері закривають

Туди, де буду у гостях лише,не вдома.

Та розумію,не люблять, не кохають,

А й ще від слів моїх, чомусь, оскома.

18.09.08

 

 

Душа ридає

Душа ридає, Ісуса в ній нема,

А серце утомилося страждати

Насправді я не можу вже сама,

Що я слабка, не мав ти знати.

 

А знаєш, й струни серця рвеш

Навіщо, мій єдиний???

Назад мені мене не повернеш

Вбивай, убий байдужістю, коханий.

18.09.08

 

 

Усвідомлення

Мене нема, я в тобі загубилась

Тому і гордість відійшла

Куди тепер? Я розгубилась

У тобі я усе, усе знайшла.

 

Упасти в ноги і щастя благати

Звичайно можу, але що це дасть?

Мене не зможеш на життя прийняти

На жаль, минула твоя пристрасть.

18.09.08

 

 

Істинно

День здав позицію ночі

І пішов подрімати на хмарку

Не стомлюй, коханий, очі

Випий дрімоти чарку.

 

Нехай прийде янголятко

До тебе, милий, в сні

Принесе тобі зернятко,

Яким засієш усі дні.

 

Дні свої і кожного брата

Любов’ю, яку Господь дав

Наповниш нею горнята

Задармо Ісус її роздавав.

 

Прийми покірно, на життя,

Яке для тебе також Ісус  має

Про це від серця йде передчуття

Своїх дітей Господь кохає.

20.09.08

 

 

Я – наче вітер

Я наче вітер, чуєш, вільна!

Хоча кохання феменізм не стер

Душа ще не ослабла, сильна

У мене до Вселенських сфер.

 

Щоби спочатку тіло будувати,

Яке не зруйнував іще ніхто

Є кому чуйне серце турбувати,

А лікарем чи стане йому хто?

 

 

Задивляюся в осінь

Задивляюся в осінь

Серцю терпко стає

Від дитячих голосінь

До тебе думка повертає.

 

Даремно серце умовляю

Не хоче істину прийняти

Усупереч собі, нас уявляю,

Руками щастя прагну обійняти.

22.09.08

 

 

Стрибає серце

Стрибає серце по усіх  своїх судинах

Так навіжено, як на прив’язі собака

Тавро гріха лежить на наших спинах,

Кохання не розгадана ніким ознака.

 

Вода свята сама не потече

Обмити грішний бруд із тіла

Лише вогонь святий спече,

Якби ж то серцем не хворіла.

 

О, як спинити сльози – рани,

Котрі загострили цей біль,

Як припинити постачання в крани,

Поки ще не роз’їла рани сіль.

 

Немає ліку на моє святе кохання

Воно журбою спогад розтривожить

Не чує, певно, Бог мого прохання,

А ніч ще більші муки наворожить.

22.09.08

 

 

Плаче серце

Плаче серце, ще болю долили,

А душа би зірвалась до Бога

Таємницю очі Святі відкрили

Там є світла, єдина дорога.

 

Так, для Бога завжди я мила

Він всім скеля і допомога

Це на собі не раз вже досвідчила

Я прийшла – розстелилась дорога.

 

Але буде ще завтра буде

І душа піднесеться до неба

В браму щастя сама увійде.

Бо у Бозі найбільша потреба.

 

Не виходить без Нього жити

Після того, як з Ним зустрілась

Час не може ніяк зупинити

А навіщо? Для Ісуса відкрилась.

23.09.08

 

 

Душа Ісусом наситилась

Душа Ісусом нині наситилась

І жити стало дуже- дуже мило

Тобі й Йому я вірною лишилась,

Бо серце двері вам обом відкрило.

 

У добру путь ідуть мої думки

Їм кризинтеми  в слід кивають

Єдиний погляд – роз`єдналися замки

Чуда реальними  в наш час бувають.

 

Любов – це суть і сенс життя,

Яке дається тільки раз один,

Як свічка світить почуття

Й сягає недокреслених годин.

 

Але докреслить і допише

Господь один лиш знає все

Допоки серце серцем дише

Я пишу світові любов – есе.

23.09.08

 

 

Згідно Божої волі

Не можу між двома вогнями

Нехай завладарює дощ, що є

Засиплю всі розриті мрії – ями

Чого захоче Бог, нехай те і моє!

 

А що ж Кохання? Очисти!

Очисть його, Ісусе милий,

Щоб міг лиш Ти мене вести

Любові в серце ще налий.

 

Хай воля Твоя, не моя,

Хоч серце в грудях закипає

Своє усе, що маю,віддам я

І спогад хай не розриває.

 

А Ти захочеш, повернеш

Мені кохання чистим, світлим

І гріх від щастя відвернеш

І світ не буде більше злим.

24.09.08

 

 

Я чую запах твого тіла

Я чую запах твого, милий, тіла

Він супроводжує на всіх шляхах мене

Душа без тебе дуже заболіла

І сум уже ніяк не віджене.

 

І час і відстань розділяють

Не дозволяють нам зустрітись

Слова не сказані вагу втрачають,

А хочеться, до тебе так пригрітись.

 

Розум над тілом людським владарює,

Як на долоні бачить всі помилки

Даремно пристрасть ще на нас полює

А ти отримуєш всі sms посилки?

 

Біліють душі наші без плямин

Грішного в серце не впускаємо

Який ще серцю випити полин,

Чому ми птаха щастя ще не маємо?

24.09.08

 

У чому зміст терпінь?

У чому зміст терпінь?

В продовженні, в спасінні

Боротися за душу лінь,

А відповідь у воскресінні.

 

Тоді, коли ми у Едем

Будемо крилами махати

Над тілом вільно вже зійдем

Не зможемо собі збрехати.

 

Та поки ще туди підемо

В любові маємо  зміцнитись

Межу життя і смерті перейдемо,

Щоби із вічним Богом злитись.

 

А серце бунтувати перестане,

Як миром переповниться за край

Повітря, радості всім стане

Коханий, а чи бачиш світло, рай?

24.09.08

 

 

Душа поїла

Душа поїла,в неї є заряд

Ісус узяв її на Свої руки

Любов з Коханням стали в ряд,

Щоби не чути про розлуки.

Щоб передбачити це диво,

Яке Господь усім приготував.

В житті оце і є важливо

І щоб про це ніхто не забував.

27.09.08

 

 

Подарунок коханого

Надії вечір осені гіллям колише

І байдуже, що слабкість тіло ломить

Цікаво, що на завтра день напише?

Та дух мій, вірю, що ніщо не зломить.

 

Тому, що в мене радість,радість є,

Яку мені коханий ніс в долонях

Вона не в клітці, в серденьку жиє

Коханого чекаю, наче сонця сонях.

28.09.08

 

 

Із почутого

Гадюка – зрада

Повзе, шипить

Відкинута порада

В серці кипить.

 

Відчуття загострені

Блистять лезом

Уяви спотворені

Розпечені хмизом.

28.09.08

 

 

Хай буде те, що є!

Хай буде те, що є!

Що Бог мені подасть,

Якщо спорідне не моє,

Нехай же іншу долю дасть.

 

Що моє серце звеселить?

Побачу чи у Книзі Книг?

А зараз Господь що велить?

Лиш ти бажання загадати б встиг.

28.09.08

 

 

2. Листок бажань

 

Сповідь серця

Листок паперу, ручка, олівець

Я жодну не терплю аферу

Музичний день, але чи я співець?

І чи зайду в осінню атмосферу?

 

Співець мінорних днів

І одей темних ночей

Я янгол твоїх снів

Мажорний цвіт очей.

 

Ти знаєш і оце досвідчення

Лелієш серцем, як скарби

Дала тобі з свого життя я свідчення

І падали сльозинки від журби.

 

Якщо мене ти зрозумієш

І сам давно вже покохав

Себе мені не пожалієш

То потяг в щастя наш приїхав.

1.01.09

 

 

Крізь марево

Очей мені своїх не відірвати

Крізь марево я бачу дивне світло

В яке давно вже маю ввірувати,

Щоби у мині щастя ожило.

 

А серце німбом засвітилось,

Щей випромінює в собі добро

Любов’ю і коханням збагатилось

Чорнила очі наливають у перо.

 

Розпишу і докладно й послідовно

Все, що збулось і що ще буде

І вийде повість безумовно,

Та чи до серця серце увійде?

 

Лише б прийняти, обійняти

До уст оцю подію донести

Того, хто йде, не зупиняти

Душею його радість нести.

2.10.08

 

 

Не спиш, я знаю

Не спиш, я знаю

Розумію,відчуваю

Серцем впізнаю

Ніч янголом чуваю.

 

А змовившись із дрімотою

Вкриваю ковдрою зі сну,

Хоч не дружу із темнотою

З тобою я лише засну.

2.10.08

 

 

Як хочеться голос почути

Як хочеться голос почути

Заглянути в очі кохані

Тепло твого плеча відчути

І на єдиній залишитись пристані.

 

Але чи хочеш ти те саме

Оте, що прагну день і ніч

Чи серце твоє те прийме,

Що буде завжди віч-на-віч.

2.10.08

 

 

Людське життя – це книга нова

Людське життя – це книга нова

Писатиму її одна, без тебе

Не чую, не вартую слова

І прибиваю до терпінь себе.

 

Нехай,готова хрест нести

І не лиш свій і твій також

Тебе ж у Ельдорадо відвести

Насипати у жмені зорей – рож.

 

І відшліфую вже не гордий дух

І стану нерухомим діамантом

На мить лиш дощ в душі ущух

Відчула я себе педантом.

 

Людське життя – це книга нова,

А може, напишу її з тобою?

Солодка буде мить – розмова

Вогнів не буде і двобою.

2.10.08

 

 

Агонія кохання

Агонія кохання навіжена,

Як віхола руйнує цінний сон

На що моя душа ображена,

Що мріє потаємно ще про клон.

 

Все б в одну мить перекреслити

Звичайно можна, та для чого?

Дірки б у зорях просверлити

Побачити чи я живу саме для того?

 

Із зір зробити нові сережки

І освітитися їх чудним блиском

Бачити б власні,без снігу стежки

По них ступати не під тиском.

 

Вже не боротися, навіщо?

Утома теж кохання бере,

До себе придивлятись віщо,

Життя і так для істини обере.

2.10.08

 

 

Із Музою на ти

Із леді Музою на ти

Я по секрету скажу, перейшла

Крізь серце вдалось їй пройти

У ньому прихисток знайшла.

 

Коли сум до землі пригинає

Із очей вириваються сльози

Дугою мою душу вигинає

Не вірю ні в які загрози.

 

Тоді спішить мій дух до неї

Вона ж бере його на руки

Торкатися дає себе всієї

До болю,бо лиш змуки звуки.

 

Лягає слово тихе на папір,

Яке втекло з земного пекла

Не прийме, не приймає зір

Лиш кров душа не запекла.

 

І нове народилося життя

Ім’я якому Муза дала

Вона ж зв’язалась з почуттям

Для чого? Муза відгадала.

 

Призначення є в нас без винятку,усіх

З народженням принесли його в світ

Початок і кінець – один для всіх

Ми ж всі працюємо на вічний звіт.

2.10.08

 

 

Між світами

Загубилась між світами

І не можу в один натрапить,

Що це діється, люди із нами,

Чом неправда твердині лупить?

 

Серця волі, життя жадають,

Та кохання клітку малює

На сміття почуття викидають,

Час сарказмом на долі плює.

2.10.08

 

 

О, де мораль?

О, демораль? Її стоптали,

Оті, котрі ніколи не кохали

І на дорозі, як колода стали,

А серця волі піснею прохали.

 

Та ні, не чули сатанинські діти,

Вони лиш задоволення хотіли,

Чому у світі цім радіти?

Як зорі вже не мерехтіли.

 

Розлука у віночку світом йде

Радіє, як зовсім мала дитина,

До хати майже кожної зайде

І їсть серця, бо це її гостина.

 

Тому і каменем серця стають,

Які не вдалося недолі з’їсти

Поради у кохання не питають

Очима хочуть й душі їсти.

4.10.08

 

 

Ця посмішка мені

Ця посмішка мені,

Я бачу це і знаю!

Коханням й очі вражені,

Його завжди впізнаю.

 

Немов маля до мами,

Я тягнуся в його обійми

Але чи успіх з нами?

Чи разом підем ми?

 

Чи ми єдине ціле?

Чи дивна випадковість?

Чи щастя наше біле?

Чи дихає спадковість?

 

Ця посмішка мені,

Я бачу це і знаю!

А душі не ображені

Знову кохання впізнаю.

4.10.08

 

 

Для тебе

Ласкаве сонечко сміється,

А крізь віконце зайченя зайде

Змією хвиля часу в’ється

Прокинувшись обняти тебе серце йде.

 

І так завжди буде спішити

До тебе, ти його заряд

Тобою буде дорожити,

Навіть, як не пройде обряд.

11.10.08

 

 

Суперечливе

Я не скажу тобі: «Ти мій!»,

Бо скажеш, що нікому не належиш.

Але кохане серце зрозумій,

За яким час від часу стежеш.

 

Я закричу собі: «Лиш мій!»

І як би доля не хотіла,

Не уступаю з нею в бій,

Коханням воля лопотіла...

11.10.08

 

 

Вдихаю сум

Вдихаю сум, немов повітря.

Цю осінь, що десяток розміняла

Душа спіткнулася за вістря

І спокій на кохання обміняла.

 

Тому ніхто уже не впізнає

Ту пташку, що весело щебетала,

Що з нею? Бог Святий лиш знає

Тому одне і про одне питала.

 

Чому кохання таке зле?

І в собі Бога вже немає,

А гордість стала як желе,

За легковажну язик її сприймає.

 

І я немов вже не від цього світу

Іду, але куди я йду???

Не буду сповідатись літу

В осінню днину із теплом у серці увійду.

11.10.08

 

 

Бажання із корінням виривають

Бажання із корінням виривають

І сміло йду в четверту чверть

Минуле до хреста я прибиваю

Життя поки не перейшло у смерть.

 

Кохання вже мене не заболить,

А буде радість відкривати.

У мирі вже ніщо не злить,

Нащастя має кого серце цінувати.

12.10.08

 

 

Книга кохання

Так обережно на життя я наступила

І заглядаю, що ж там буде знову?

Коханого у щастя запросила

У книгу, на сторінку нову.

Що ж записати в спільній книзі маю?

О, ні, без нього я писать не стану

За шию я кохання обіймаю

Дивитися у серце вже не перестану.

12.10.08

 

 

В коханні я зізналась перша

В коханні я зізналась перша

На сором і собі на болі.

Отримала від долі відкоша

І крил позбулася на волі.

 

А що ж тепер,кінець життя?

О, ні, кінець усім надіям!

Вже не повірю в щирість почуття

Закривши шляхи Музам – мріям.

12.10.08

 

 

Вінок з думок

Думки усі вінок складають

На полотнищі долі тільки ти!

Передчуття тебе чи розгадають?

Чи сам захочеш у життя моє ввійти?

 

Чи ще вагаєшся, не знаєш?

Чи просто йдеш напроти долі,

Та чи у ній мене впізнаєш

І обцілуєш всі душі мозолі.

12.10.08

 

 

Я зовсім не про те

Я зовсім не про те,

Просила, Боже, в Тебе.

Не те мені налите.

Чому трачу себе?

 

Не випитий напій

Сама не вмію пити,

Ти серденько не мрій,

Навчись себе спинити.

 

Інакше без сліду

З землі зійду

Не тим шляхом іду,

На нім згубу знайду.

 

О, Боже,Ти мовчиш?

Скажиж як бути маю?

Що душу ще навчиш?

Коли одна кохаю.

12.10.08

 

 

Назад доріг немає

Жахаюся того, що я зробила

Але назад ніщо не повертає.

У друге вже кохавши полюбила

Годинником і серце обертає.

 

Лише єдиний поцілунок

І я скорилась долі власній

Невже цей зболений дарунок

У атмосфері цій прекрасній.

 

Кохання сипле нові зерна,

Чому ж вони не проростають?

Немов людина я печерна

Страхи двояться і зростають.

 

Назад доріг уже немає

Вперед одна гадюча стежка,

Та холод всю наскрізь проймає

Гаптована душа, немов мережка.

12.10.08

 

 

О, я так вірю, ти прийдеш!

О, я так вірю, ти прийдеш

І жити, жити я захочу!

В мою кімнату – келію ввійдеш

І вечір радості обом наврочу.

 

Поставиш руку на плече

 І мило в очі глянеш

Весь біль зі смутком утече,

За серцем ти моїм доглянеш.

 

І закружляються у танці

Тіла, серця, і душі наші

Повториться усе у ранці

Нап’ємося з одної чаші.

 

Ти ж осіниш мене кохання,

Яке у нічку уродин народиться,

А я наділю ласкою жадання

І зірка щастя нашого засвітиться.

12.10.08

 

 

3. Діаграма погодження

 

Зацілую тебе думками

Зацілую тебе думками

І обійму вітрами спокійними

Пригорну до серця руками,

Щоби стали слова надійними.

 

Нехай річка роки розливає

І обмиє усі твої сумніви,

Проміння сонце в душу наливає,

Щоб плідними були усі твої посіви.

15.10.08

 

 

Я більшого щастя не знаю

Я більшого щастя не знаю

Від поглядів п’янких, жагучих

В юнацьких мріях того упізнаю,

В кого немає думок злючих.

 

Нірвана у обіймах розквітає

І аромат торкає спілих губ,

Кохання в себе всіх вітає,

Розчісує косу, чи чуб.

15.10.08

 

 

Лише для нього

Лишень би доторкнутись,

Рукою по спині провести

Повірити, що можу повернутись

І ніч очей від тебе не відвести.

 

Лиш ти і я, який, о світ, тісний,

Дарма, що зорі підглядають,

О, настрій знову весняний

Серця не сплять, чого жадають?

 

Ти спиш, не смію розбудити,

Ти ж так солодко спиш,

Не хочеться руками розводити

Кохання, що собі ще уявиш?

 

І не існує щастя більшого,

Від того, що у обіймах коханого

Немає в цьому чогось грішного,

Що хочу жити лише для нього.

15.10.08

 

Читаю по очах

Читаю по очах,

Та літери злилися

У цих мерехтливих свічах

Сльози дощами здалися.

 

Хоча ще можна зрозуміти,

Та поряд з силою йде страх,

Та знищити його ще треба вміти

І то в цю мить, на перших порах.

 

Бо ж холод – паралітик,

Скує усі слова, думки,

Хоч літо дасть свій втик

Але чи відімкне замки?

 

Тоді, то повінь в серці розливається,

Щоби коханням серце затопити.

Воно ще поки гарячково б’ється,

Та схоче із одної чашки пити.

15.10.08

 

 

Вини нема твоєї

Вини нема твоєї, не шукай,

Ми всі часткові пори року,

Як схочеш свіже щастя, то гукай,

А потім жди у шарудінні листя кроку.

 

Образ не треба, час годинник,

А спогад сонцем обійме,

Коханий, з серця ти не зник,

Та твоє серце чи мене прийме?

 

Лиш не лякайся слів моїх медових

І так на себе злюся дуже-дуже,

Бракує слів реально кольорових,

Твоє наче моє, ніщо не є чуже.

15.10.08

 

***

Зупинка, стоп, зупиняєшся,

А серце холоне у власному тілі,

Від думок паралельних звільняєшся

З однією в повсякденному ділі.

15.10.08

 

 

Повірити б в міраж

Не пишеш, не дзвониш, не треба,

Обридла тобі, починаю вірить, певно я,

Без мене бачиш веселковий колір неба,

Чи я спокійна? Відганяю сльози, не твоя.

 

Казки в дитинстві зосталися,

Та хочу ще повірити в міраж,

Кохання щоб серця напилися

І не зникав від них кураж.

15.10.08

 

 

О, звідки сум?

О, звідки сум?

З яких таких доріг,

Що це за в’язка дум

Переступа душі поріг.

 

О, ні, оце я не приймаю,

Коханого прийти гукну.

Кохання ніжне обіймаю,

У очі щастя радо зазирну.

15.10.08

 

 

Кричить душа

Кричить душа, ніхто не чує

І не побачить сліди болю.

Що ніч оця мені віщує?

Свою назад не хочу волю.

 

Хочу для тебе багато, багато

Багато в житті означати,

Обом робити справжнє свято,

Крізь муки почуття возвеличати.

15.10.08

 

 

Солодке рабство

Солодке рабство – це кохання,

До нього тягнешся всім тілом,

Та перед тим шлеш Господу благання,

Що не бажаєш поріднитися із злом.

 

І відчуваєш Божу допомогу,

З сльзами щастя розкидаєш

І над собою бачиш перемогу,

Коханому у очі щирі заглядаєш.

15.10.08

 

 

Душа голодна і змарніла

Душа голодна і змарніла,

Розсипала весь спокій – дар

На сірість нині захворіла,

Не бачить веселкових барв.

 

Слова приспала, друже вибач,

Сиджу сама в своїй криївці,

Допоки в меді не скупається калач

І не проявиться усмішка в денній плівці.

15.10.08

 

 

Одне й те саме запитання

Одне й те саме запитання,

На яке відповідь хто дасть?

Навіщо Господи кохання,

Яке на муки серце дасть.

 

Чомусь в житті усе не чесно,

Хтось покохає, інший ні,

Невже, щоб не було чудесно

І радісно й тобі й мені?

15.10.08

 

 

Скажи, навіщо я тобі

Скажи навіщо я тобі,

Коли ти не кохав, не покохаєш,

Кого вбачаєш у моїй особі,

Що лагідно мене ти потішаєш?

 

Від тебе намагалась відійти,

Та поглядом мене тримаєш,

Чому в моє життя не хочеш увійти,

За кого ти мене приймаєш?

15.10.

 

 

Розтривожене серце

Розтривожене серце радіє,

Бо почуло тебе, коханий,

Не шепчи мені долю, надіє,

Хай ніхто вже мені незнаний.

 

Я вибираю самотність,

Хоч і вона не сонце, і не гріє

Маю реальну, відцвілу наочність,

Тому вже ні  прощо душа не мріє.

15.10.08

 

 

Очей не стало

Очей не стало, сонце згасло,

Засмічена душа розлукою

Але кохання несе гасло,

Яке зріднилося із мукою.

 

Але чи очі виглядають очі

І гасло серця прочитають,

Пасивні мрії і такі охочі,

Навіщо зупинялася, питають.

 

Минає час, а місяці, як птахи,

Летять у вирій і без повороту

І душу заселяють страхи

Вселивши в неї суму ноту.

 

Майбутнього душа не обіймає,

А дні усі, як близнюки

І світ нездарів не приймає,

Закохані чомусь як віслюки.

15.10.08

 

 

4. Корозія розчавлених думок

 

Як можна йти вперед?

Як можна йти вперед мені,

Коли не бачу супровідну зірку

І очі не горять, хоч і зелені,

Але чому тоді з життя я роблю звірку?

 

О, як тебе мені забути?

Як обдурить святе кохання?

Чому саме твоєю захотіла бути,

Навіть, коли із твого боку насміхання.

16.10.08

 

 

Цей дощ, як свято

Цей дощ, як свято для думок,

Які  вже майже засихали.

Нащастя мозок від сліз змок,

Щоби пісні кохання постихали.

 

Шаблюкою ударив грізний грім

І навпіл розділив в душі жалі,

Любовна блискавка розбила душі дім,

А всі події записались на скрижалях.

16.10.08

 

 

Мре мораль

До рук взялася нова книга,

Що писана на спогадах кровавих.

Тепер доба нова, а чи нова відлига?

Чи просто виживання жвавих?

 

Як динозаври мре мораль,

Кохання очорнили брудом

Ворони розкричалися,а людей жаль

Годується пекельна яма людом.

 

А хочеться на захист усіх стати

І зупинити Руку, що карає,

Мораль з землі підняти, не топтати,

Що в муках,бідна, помирає.

 

І освятити почуття Кохання,

Яке б з’являлося взаємно

Не було б ворожнеч і домагання,

Було б усе поділено на двох, приємно.

16.10.08

 

Терпіння розчинити б у стакані

Терпіння б розчинити у стакані,

Але оце давно я обійшла.

Не спрагла слави, не бажаю в її сані,

В цей світ по неї я точно не прийшла.

 

Моє покликання кохання вкрало,

Невже щоб з серця познущатися,

Яке того собі обрало,

Котрий уміє ображатися.

 

Дарма, останні сили зберу,

Над повінню душі злечу,

Місток ромашками приберу

Від погляду його в обійми залечу.

 

Нехай байдужістю розіпне,

Абож в коханні заколише,

Як зуб за нитку серце сіпне

Напів лиш моє,бо коханням дише.

16.10.08

 

 

Не зірвана квіточка

Не зірвана квіточка

Одна з літа мого

Запрагла єднання віночка

Не милості царства квіткового.

 

Та чи удостоється?

Чи буде прийнята?

Чи рана загоїться?

Й зміцніють крилята?

17.10.08

 

 

Дзвенить дзвіночок

Дзвенить дзвіночок,

Хацй собі дзвенить,

Та ні, це голосочок

Метеликом бринить.

 

Дам вихід сльозам,

Пливіть корабликом, пливіть

Діти мій біль й бальзам

Нагадуванням серце розірвіть.

17.10.08

 

 

Всі бажання тобі відомі

Всі бажання тобі відомі

Злитись в ніжному коханні,

Не позичені, свідомі,

Хоча сніжно – запитальні.

 

Розділити б життя навпіл,

Чи втекти від можливої долі

Змолоти сумніви на попіл

І не чути, не чути болі.

17.10.08

 

 

Я налякалася того, що пишу

Я налякалася того, що пишу,

Коханий зрозумій мене, прошу

Тобою, не повітрям дишу

І серце на вівтар тобі приношу.

 

Запрошую його прийняти,

Хоч пам’ятай про вільну волю.

Можеш пройти, а можеш і обняти,

І так ми не обдурим долю.

17.10.08

 

 

Серце скидає листочки осені

Серце скидає листочки осені,

Що змучені дощем поприлипали,

Попала у капкан іще напровесні,

Думки розумні чом тоді всі спали?

 

А обізвалися тепер, вже дуже пізно

Бо втратила довір’я, навіть чуйний слух,

Хоч глянув час батьківським оком грізно

Та вітер пристрасті розвіявся, не вщух.

 

Живе серце єдиним – тобою,

Не вірячи у силу твоїх почуттів,

Не хоче більше із кохання бою,

Бо заступило світ мірило всіх чуттів.

 

Живу тобою день і живу ніч,

Кожну хвилинку тобі присвятила,

За щастя бути із тобою віч-на-віч,

Ця одержимість серця тебе освятила.

17.10.08

 

 

У чому твоє бачення?

Сумую, милий мій,без тебе,

Пригнічує страшне небачення.

Розцвіло небо блідо-голубе,

Коханий, в чому твоє бачення?

 

Чи забажаєш глянути у очі ще раз?

І чи захочеш, як уперше ще обняти?

У сні й без сну лиш твій я бачу образ,

Даремно божевільне серце зупиняти.

17.10.08

 

 

Невже це літо, а не осінь?

Невже це літо, а не осінь?

Невже зацвіли всі листочки?

Неспокій зв’язав руки, а не лінь,

Щей в’януть подаровані квіточки.

 

Я спрагла повноцінного життя,

Невже у долі на це інші плани?

Заховані за обрій всі передчуття,

Не ті керують,звісно,часом клани.

17.10.08                   

 

 

В твоїм житті яка канва?

В твоїм житті яка канва?

Мене сьогодні запитали,

Зіржавіла стара ринва,

Якою сльози теж стікали.

 

Звичайно я не відповіла,

Лице зробила філософським,

Лише найближчим оповіла,

Що прагнула порвати із мирським.

 

Але цей світ звичайно хижий,

Він знає пастки розставляти,

Він був слабким, але став дужим,

Як научився серця обробляти.

 

На душу серце як повстало,

То всі дороги злилися в одну

Одного погляду мені замало,

Я потребую зірку супровідну.

17.10.08

 

 

Риторичне

Ще один день минув з дощем,

Думками була із тобою,

А в серці буря, дивний щем,

Нема мене, я вже не є собою.

 

Здалось кохання у полон

Останні сили в серця взяло,

Про тебе має казку сон,

Безсилля маску з тиші зняло.

 

Не йдеш, не їдеш,розумію

До крові поранила губи, руки,

Чи над собою стати ще зумію?

Пробач, що прагну із тобою злуки.

 

Але про це не можу не сказати

Про те, що всю мене переробило

Нізчим оце не порівняти, пов’язати,

Невже кохання вже майбутнє вбило?

17.10.08

 

 

Жирна крапка наснилася

Жирна крапка наснилася

І призабутий феминізм,

Боже, як я змінилася

І сама помічаю відмінність.

 

Воля моя, як пташечка,

Втрапила, бідна, у клітку

Думала посидить трошечка,

Вийде на волю влітку.

 

Ні, не пішла, двері відкриті,

Можу іти, їх зачинити сама.

Порвати добре натягнуті ниті,

Біда, мене колишньої нема.

 

І знову ж таки не підсилу

Ця клітка, дух поклони б’є

В мені не бачить милий милу,

Та я змирилась й тішусь тим,що є.

17.10.08

 

 

О,якби мрії мною володіли

О,якби мрії мною володіли,

То я б не опустила крила,

Що хвилі б очі молоділи,

Сама себе я б не дурила.

 

І полетіла б просто на вогонь,

А крилами його б я загасила

Тепло пашіло би із серця і долонь

Зігріти серце більше б не просила.

19.10.08

 

 

Невже всі дивляться на мене?

Невже всі дивляться на мене

І вірять, що я божевільна?

Це ж серце коханням зранене,

Від нього залежна, не вільна.

 

Куди поспішати, спинилась?

Якби ж то і час зупинився,

Коханому я б залишилась,

Зімною би він поріднився.

19.10.08

 

 

5. Порухи дійсності

 

На серце вечір нападає

На серце новий вечір нападає,

Та скільки у житті цих вечорів?

Коли корона з голови спадає,

Ти чуєш голоси села, корів.

 

Додому, кричить душевна серена,

Додому, напитись дитинства води.

Ще поки душа ніким не скорена

З життям хороводи веселі веди.

 

Навчися себе сприймати,

Такою, якою ти дійсно є

І будеш над смутком літати

Радіти, що щастя близенько жиє.

 

У комусь його без лукавства вітати,

Приймати усмішки лояльні,живі

Надії безнадійним повертати,

Лиш так ми будемо щасливі.

20.10.08

 

 

До коханого

Добре знаєш, що я не відмовлю,

Виправдовуєшся дружнім діалогом,

Для тебе світлячків на темряву замовлю,

Щоби й світили ще й перед порогом.

 

Невже безхребетні тобі цікаві?

Що ти ще бідкаєшся про увагу,

Що ж очі твої веселі, ласкаві

У чому знаходять розвагу?

20.10.08

 

 

Не стомлюся від тебе

Мені до тебе, що не дотягти?

Що треба тобі доказати?

Щоб в щастя пальто одягти,

Що серцю твоєму сказати?

 

Від тебе не стомлюся, ні!

Хоча ти кажеш, що ми різні.

Серця у почуттях не винні,

Занадто твої очі ніжні.

20.10.08

 

Перо і час

Перо і час,

Час і перо

Світильник не загас

Втрачає сенс  зерно.

 

Невже я не засію

Ниву майбутньому?

Істини версію

Кажу духу невільному.

 

Вже віра не тримає,

Надіє не сміється,

Бо серце не сприймає,

Того,що діється.

 

Любов Кохання вкрало,

Само ж на п’ядесталі

Без того, що обрало,

Тремтить, болить, не з сталі.

20.10.08

 

 

З реального і не завжди буденного

Ніхто не любить неувагу,

Це ж до мурашок пригнітає,

А сам хоч й виявляєш неповагу,

Це самолюбство птахом вилітає.

 

А птаха пихи вже не зупинити,

Він полетів і серце чуйне клюнув

Від цеї миті буде рана серця нити,

Немов би в душу милий милий плюнув.

 

А може й так, око не бачить,

Бо хоче зовсім інше бачити

Самообманом пахне значить,

Любов’ю йдеш йому віддячити.

 

До рабства тихо і покірно призвичаїшся,

Лишень, щоби коханого рука твою тримала

У миті цій блаженствуєш, уже не каєшся,

Не щастя це, його не маєш, хоч й не мала.

20.10.08

 

Обман, як ніч

Обман, як ніч

Підступить в тишині

Почувши милу річ

Ти серцем на вершині.

 

Лиш очі відійдуть

За межі світла

Інтриги звісно будуть

Мести, як не нова мітла.

 

Ти вже віриш брехні,

Тобі замалювали правду

Й своєму серцю кажеш :«Ні!»

Пробач,та в дім у твій вже не ввійду.

 

Й ти не захочеш мене чути,

Ні бачити, лише з жалю забути,

Коли небудь і доведеться все збагнути

Мене ж не вдастся повернути.

20.10.08

 

 

Я спрагла

Я сильна, поки думку відкидаю,

Поки не чую серця трепіт,

А вже коли в мішок слова кидаю,

То чую дивовижний шепіт.

 

Шепче кохання нові надії,

А розум перекреслює всіх їх.

Зашморгом стали всі події,

Проте я спрагла вуст твоїх.

20.10.08

 

 

Як сірість вивести із вжитку?

Як сірість вивести із вжитку?

Жадаю теж весняних кольорів,

Ох, відірвати б від розлуки нитку

І переплисти марево морів.

 

Зійтися на єдинім мості магістралі

І рушити нарізно, а чи, вічно, разом

І загубитися при вістрі пасторалі

Не йти у завтра за чітким указом.

20.10.08

 

 

Це не я, це моя Ангелиця

Це не я, це моя Ангелиця

Зустрілася на рівних із Музом,

Палають, наче з печі  наші лиця

Невже в думках з тобою разом?

 

А думка думці щось говорить

І пестить відстань стальні нерви

О, що кохання із серцями творить?

Без перестанку, без перерви.

20.10.08

 

 

Жалієш слова

Жалієш слова, як себе, жалієш

Нехай, пограйся із серцем розбитим.

Думки мені чужі, на сміх, лелієш

Чи почуваєшся від цього ситим?

 

Ідеш, від задоволення смієшся,

Ти ж повелитель до пори, до часу,

А від невинності у груди б’єшся,

Вливаючись у сіру масу.

20.10.08

 

 

Іти вперед, не зупинятись

Іти вперед, не зупинятись,

Не плакати над тим, що не збулось,

Це вже гріхом чого небудь боятись

Із пережитого багато серце навчилось.

 

Розірвані шнурки не пов’язали

І ангели у храм не привели

Кохання двох,оцього ми не мали

В сім’ю нас мрії щастя не звели.

20.10.08

 

***

Я на одинці із собою залишилась

І виявила щирі вистраждані сльози

Від себе отакої, надто натомилась,

Не діють,вже не діють розуму погрози.

20.10.08

 

***

Ми просто друзі,

Сам так захотів,

Хоч на любовній смузі

Листок кохання золотів.

21.10.08

 

***

Сум краде щастя краплини,

Що сльозами виявляються

Від осінньої перлини

Вогники чудес здіймаються.

21.10.08

 

 

Вбиваю в собі волю до життя

Вбиваю в собі волю до життя,

Тому що я не тою мала стати

У вічності є мізер почуття,

А з чим тоді нам перед Богом стати.

 

Наснилось пекло, це не смішно,

Хоча мені і страшно не було.

Без тебе все мені не втішно,

Хвилини щастя серце не забуло.

22.10.08

 

 

Питання – відповідь

Прощай, коханий,день минув,

Невідаю що завтра приготовить,

Мені у очі не схотів і не заглянув

Не знаю хто, що серцю мовить.

 

Чи зможу завтра обізватись?

Чи сил прожити й цей день стане?

Благають друзі ще триматись

Ісус прийде, боліти серце перестане.

22.10.08

 

6. Збирай серце діаманти

 

З любові

Щоб іншу зустріти

Ти право маєш,

До шлюбу дозріти

З тією, котру покохаєш.

 

Але тоді я відійду,

Відійду від тебе тихо

До щастя за крок не підійду

Минуло б тебе лише лихо.

25.10.08

 

 

Міняє осінь дні

Міняє осінь дні,

Немов хустини.

Чи будемо одні,

Готові на фестини?

 

Всього доволі,обирай!

Поглянь, багате урожаєм листя

Лише за крок, осінній рай

Ти ж не ховайся в передмістя.

26.10.08

 

 

Усе це осінь

Усе це осінь ностальгічна,

Вона зворушила серденько.

Остання ніч ще більша ніж магічна,

Тому й сльоза втікала так швиденько.

 

Втомилась грати звичні ролі,

І хочеться в новий політ

Але чи дасть кохання волі?

Чи буде лебедям політ?

26.10.08

 

 

Не злись на мене

Не злись на мене я благаю,

Заважко перекреслити оте, що є.

Пробач, не розлюбила, ще кохаю,

За цей батіг, що так безжально б’є.

 

Твої слова життя долили,

Нехай у них мені надій немає.

Останні, як квітки, збираю сили,

Мій дух вже віртуальність не сприймає.

26.10.08

 

 

Дивлюсь у стелю

Дивлюсь у стелю,

Серце сум долає

Душа жадає на качелю,

А розум вкотре серце лає.

 

Все відкидаєш,

Хоч єдиний ти!

І це сам знаєш,

Не хочеш прийти.

26.10.08

 

 

Запитання до себе

Собі сама задам я запитання,

Моїм не був, чи будеш?

Кому потрібне у наш час кохання?

Так легко чи мене здобудеш?

 

А чи у тебе інша ціль,

І я тобі ніщо не значу?

Немає смаку біла сіль,

Без тебе час даремно трачу.

26.10.08

 

 

В твоє серце заглянути хочу

В твоє серце заглянути хочу,

Хто у ньому насправді живе.

Пір’їнкою ласкавість лоскочу,

Чи гордість моя виживе?

 

Кохання переможе фемінізм,

Чи фемінізм кохання подолає?

Чи з твоїх вуст ще виллється цинізм?

А серце перешкоди чи здолає?

26.10.08

 

 

Ще боюся згубити себе

Ще боюся згубити себе,

Все оце, чим живу і чим дихаю,

Та інакше утрачу тебе,

Того, кого до болю кохаю.

 

Ти все чув і все знаєш

І не віриш, що це є суттєве.

Не спитаю тебе чи кохаєш,

Все, що зв’язує нас є миттєве.

 

Я боюсь й про злуку й мріяти,

Не годую себе сподіваннями,

Маю істину людям сіяти,

Не кидатися запитаннями.

 

І не думати,що ти думаєш

І не думати, про що мрієш.

Добре те, що мене обіймаєш,

Хоч холодним словом вієш.

27.10.08

 

 

Вже звикла до твого знущання

Вже звикла до твого знущання,

Невже, хоч так, та потрібна тобі?

Не хочу назавжди прощання,

Згубившись в коханій особі.

 

Та долю ми собі не обираємо,

Хоч часто йдем із нею на двобій.

Чи колоски, чи кукіль ми збираємо,

Лише шлюбовано шепочемо: «Ти мій!».

27.10.08

 

 

Озвалось серце

Озвалось серце,

Мітить розум інше.

Кохання – чарівне озерце,

Скупаєшся, тобі тепліше.

 

А в поцілунку бачиш,

Оте, про що намрієш.

Життям своїм віддячиш,

Із милим воду розігрієш.

27.10.08

 

 

Шепочу тисячу разів

Шепочу тисячу разів

Єдине вередливе слово,

Не хочу чути всіх азів,

Багата моя, рідна мово.

 

Не вірю будь-яким прикметам,

Які живуть і в день,і в ніч,

Не віддаю себе предметам,

Лише коханню, що не річ.

27.10.08

 

 

Я саме тих боюся слів

Я саме тих боюся слів,

Які кричать, сичать розлукою,

Боюся часових послів,

Які тепер і потім будуть мукою.

 

О, як же жити, відірвавши

Від серця спалені слова,

Кохання ниточки не рвавши

І щоб не втратилась основа.

27.10.08

 

 

До розлуки

Розлуко не чаруй,

Я змушена прийняти.

Радій і царствуй,

Не пробуй обняти.

 

Ми різні зовсім,

Хоч скарб спільний.

Усе, не всім,

І дух не вільний.

27.10.08

 

 

Дозволь мені тебе любити

Дозволь мені тебе любити

І відпусти в мій власний світ,

Не зможу вже до смерті розлюбити

Не вирву з серця цей кохання квіт.

 

Дозволь, хоч інколи спитати,

Як мається моє мірило?

І поряд хоч на мить єдину стати,

Щоб серце лиш тобі творило.

28.10.08

 

 

Невже, покора?

Невже, покора?

Її ввела любов,

Ще не моя пора,

Лягаю без відмов.

 

Розвилася уява,

Я не одна, з тобою.

Нічна у сні поява

Закриє біль собою.

28.10.08

 

 

Втомилася за день прожитий

Втомилася за день прожитий,

Тепер б в твої обійми впасти,

Та шлях до тебе є закритий,

Та хочу я до вуст припасти.

 

І цілувати, цілувати до утоми,

Хоча чи втомить поцілунок?

Від губ коханих не було оскоми,

І це кохання дало цей дарунок.

28.10.08

 

 

В твоє серце заглянути хочу

В твоє серце заглянути хочу,

Що там діється, милий, скажи?

Чи я істину даром пророчу?

Про незнане мені розкажи.

 

Нехай правда на нервах пограє,

Все ж всю щирість мені прояви.

Від цього почуття не помирає,

Немає викревлень в уяви.

29.10.08

 

 

Останній день жовтня

Жовтень до кінця чарував,

Ще листя вітру не віддалось,

Не надто дощ розчарував,

Коханню серце радо здалось.

 

І хочеться чогось нового,

Зовсім ще мені невідомого.

Спитайся, коханий, чого?

Чи не того, що й ти, самого?

31.10.08

 

 

Утома очі закриває

Утома очі закриває,

Але не час ще відпочити.

Вечір день собою накриває

Думки йдуть мріям ниву волочити.

 

Тридцятий жовтень вже відходить,

Листки танцюють з вітром танго,

А час, як фея з казки, ходить

І пропонує з’їсти манго.

31.10.08

 

 

Хто обіймає тебе серед ночі?

Хто обіймає тебе серед ночі?

І хто твій сон оберігає?

Хто дивиться у щирі, темні очі?

І в серці осінь щастя зберігає?

 

Кого береш, в майже юнацькі, руки?

І кому ділишся прожитим днем?

О, як набридли, осене, розлуки,

Коли одне одного щастям огорнем?

31.10.08

 

 

Не забрудни мою любов

Не забрудни мою любов,

Не очорни весь скарб кохання,

Поки ще гусне річка – кров

І серце додає усім бажання.

 

Поки ми двоє перелітні птахи,

Невже хтось більше вже не прилетить?

Нехай не сняться нам сни – жахи

І сльози дощ щокам не золотить.

 

Але коли лелеками осядем,

Зів’єм собі одне на двох гніздо,

У власний світ обоє увійдем,

Тоді то справжнє щастя осягнем.

 

Тоді схиляться серця й обіймуться

Пов’яжуться не словом, а життям

І наші ангели навік зійдуться,

І втішу я тебе спільним дитям.

31.10.08

 

 

7. Коралові події

 

Болить душа і серце разом взяті

Болить душа і серце разом взяті

Не можу зупинити цю стихію,

Думки життя утомлені, зім’яті

Про те, про твоє щастя мрію.

 

А ти від мене утікаєш,

Не хочеш за дружину взяти

Проте, іще прийти гукаєш

Щоби на плівку перемогу зняти?

 

А цінності, а кому вони треба?

Їх потоптали ще давно, до нас,

Без тебе я не хочу раю, неба,

З тобою зупинився невблаганний час.

1.11.08

 

 

Я сьогодні серце розрізала

Я сьогодні серце розрізала,

Дух ридав разом з душею

Все неправда, що сказала

Правда, що не буду в тебе однією.

 

Чи мій біль ти розумієш?

Чи смієшся з мене, я дурненька?

Чи помилки справити зумієш?

І чи стану я тобі рідненька?

 

Мовчиш, так дивно, загадково,

А я думки малюю щораз інші

Жадає серце, щоб усе було святково

І кольори життя були світліші.

 

А ти, де твоє слово, милий?

Скажи мені,що серце приховало?

Я знаю, що і ти вразливий,

Чи твоє серце у моєму побувало?

1.11.08

 

 

Жахаюся себе, своїх думок

Жахаюся себе, своїх думок

Невже,кохання так руйнує?

Закрило серце на замок,

Своє без згоди пропонує.

 

Не я, чи я? Себе не впізнаю

Думки чужі рідними стали

Я їх люблю, ось це я визнаю

Фрагменти бажані повстали.

 

З чого сміялась, того прагну,

Що відкидала, залюбки прийму

Не знаю, щастя чи досягну?

По- іншому чи все сприйму?

 

Я дуже скучила, о повелителю!

Ти підкорив усмішкою, очима.

Листками осені стежки застелю,

Це від кохання сила невгасима!

1.11.08

 

 

Човник кохання

Сонечко за хмарку заховалося,

Вечір дорогу ночі відкрив,

А серце серцю відізвалося

Переді мною дійсність сам розкрив.

 

Нехай же сум в вогні згорить,

А попіл вітер радості рознесе

Митець на радість шедевр створить

Ніжності човник кохання несе.

1.11.08

 

 

Калюжа діамантів назбирала

Калюжа діамантів назбирала

І не питайтеся, як їй вдалось?

В своєму лоні їх сховала,

Моє припущення збулось.

 

Їх блиск лиш серце розпізнає,

Коли частенько тут відпочиває

У діамантах хто себе впізнає,

Отой з клубка мораль не розвиває.

1.11.08

 

 

Сподівання

Не всі дерева оголилися,

Не всі ще голизною світять,

Хоча від вітру натомилися,

Та осені останні смуги мітять.

 

Іду стежками, їх листки накрили

І чую скрип від дотику взуття.

Серця цю осінь новою відкрили

Знайшли. Леліяли. Топтали почуття.

 

Не йшло кохання із теплом,

Не йшло, закривши щастя двері

Хороші дні здали металолом,

Сидить сумна надія в сквері.

 

А може ще повернеться жадання

І долю намалює двом багряне літо?

Мовчу, не ставлю запитання,

А що ж кохання? грає у лото.

12.11.08

 

 

Гортає слайди серце

Гортає слайди серце із зими,

Гортає й ті, що весну обійняли

Тоді такими радісними були ми,

Тепер розлуку в дім прийняли.

 

Гортає серце... сльози вже не ллє,

Лиш тихо дивиться у вічність

Оте, що у душі сьогодні є

Нагадує стерню, безплідність.

 

І зиму, яка холодом життя пече

Нагадує про теплі рукавички

Надія в літо, під поддушку, утече

Запрагне серце квітів і травички.

 

Гортає серце слайди всього року,

Без твого серця, милий, задихнусь

І байдуже, як виглядає з боку

Я твоя і до тебе пригорнусь.

12.11.08

 

 

Погляд у ностальгію

Листопад листя відірвав

Невже,запахло вже зимою?

Осінній день мене не нервував,

А келія тісна стала тюрмою.

 

Так порожньо. Нема тебе,

Торкає дрож і п’яти й до скроні,

А світло буднів щастю заслабе

Не йде тепло, холодні дві долоні.

 

Сиджу. Віджила. Інші прийдуть,

Як жаль, що я дитя не народила.

Вже друзі радості у мині не знайдуть,

Коханню, горда я, не догодила.

 

Мовчу, хоч крик зірватись хоче птахом.

Навчилася з роками спокій зберігати,

Хоч часто зустрічаюся із денним жахом,

Проте, посіви треба теж збирати.

14.11.08

 

 

Не боюся слабкості своєї

Та що там, що там говорити,

Не маю і не мала права я на долю,

А за життя, о що вдалось створити?

Кроваві вірші з серця болю.

 

Лукавству я не б’ю пітним чолом,

Якшо не до душі, то я не беру ролі

Воюю і вже буду воювать із злом,

Хоч сили вже нерівно – кволі.

 

Немаю права розвернутись,

Піти звичайними стежками,

З коханим серцем розминутись

І волю не сховаю, під замками.

 

Слабка. Та не боюся визнавати,

Ісус є сильним,найсильнішим, у мині.

Кохання. Вже набридло плазувати

І на розлуки скаржитися осені.

14.11.08

 

 

Осінь розігнала журавлів

Осінь розігнала журавлів,

А плоди свої пороздала,

Як я б пішла, чи ти б жалів?

Себе й тебе я ще не розгадала.

 

Осінь...втомилася певно,

Хоче й вона відпочити,

Працювала ж бо ревно,

Це можем засвідчити.

 

Яким би не було завтра

В нас двох є сьогодні,

Терпіння банка літра

Й умови сміх – погодні.

 

Любові тиск розчавить банку,

Та щоби тільки не серця,

Чи посміхнемося ще з ранку?

Ласкавого не жаль слівця.

15.11.08

 

 

Крізь відстань

Крізь відстань руку подаю,

До тебе, спогад з поцілунку

Чому ти був, чи розгадаю?

Й чому сумна від цього трунку?

 

О, ні, не можна жити смутком,

Нехай у серці воскресає радість,

Яка частково жила з лідком,

І колисала спілу молодість.

 

Іду у завтра, не хилюсь землі,

Людині так потрібно небо бачить,

Під Богом ходимо,для Нього ми малі

На нас Він жде, усім гріхи пробачить.

 

О, чуєш, милий, зупинись!

Усе, що маєм, те від Бога

Ласкаво, вдячно посміхнись

І вибирай- чи в нас одна  дорога?

15.11.08

 

 

Спрощення думок

Ти думаєш мрію про заміжжя,

Ночами й днями із тобою?

Відстоюю я істини підніжжя,

Шукаю для стрільби у гріх набою!

 

Звичайно, що кохаю до безтями,

Тому і гіркнуть душі радості,

Фарбую в сповідальні плями,

Випрошую у Бога обом милості.

 

Колись збагнеш мою і свою душі

І зрозумієш сенс життя і почуття,

З роками ми стаємо ще мудріші,

Несуть,не сенс, в екстазі до злиття.

 

Душа над тілом домінує,

Тілами лиш доповнюєм любов

Нівчому совість не винує

Кохаєш, але будь собою.

16.11.08

 

 

Задивляюся в цю осінню красу

Задивляюся в цю осінню красу,

Що поволі вмирає, згасає

Мені мало завжди є часу,

Та кохання від себе спасає.

 

Посилає у серце натхнення,

Дає імпульси зорі – плеяди,

Це від сірості явне спасення,

Що наповнює світлом обряди.

 

О, диво, бачу Альциону,

У ній ядро мого кохання,

Яке подібне до циклону,

Живих клітинок відмирання.

 

Але під пильним її оком

Все зміниться, я точно знаю,

Дорослішаю з кожним роком

Із кожним роком ще і ще кохаю.

16.11.08

 

 

Коли-небудь

Коли небудь, суть зрозумієш,

Як спізнаєшся з Богом живим,

Так багато ти доброго вмієш

І живеш лиш частково новим.

 

Щиро вірю, Ісус доторкнеться,

Серце підійме з тяжкого сну,

Час на мить, та зупиниться

Пережиєш хвилину чудесну.

 

Твої рани заживати почнуть,

Від Нього їх не сховаєш,

Любов, до неї легко дотягнуть,

Ти вже її у собі розвиваєш.

 

Підіймешся тоді ти над собою

І зрозумієш сенс життя земного

Із пристрастями станеш до двобою

І оживеш і будеш жити для одного.

16.11.08

 

 

Сльоза гаряча

Сльоза гаряча, наче грань

Палила щоки, губи, руки,

Втрачала звабу молода герань,

Як серце віддавала на поруки.

 

Втікали зорі, налякавшись дум.

Які мов стріли,небу засилала

І лився потом з тіла сум,

Одна рука лише писала.

 

Писала безнадії серенади

Ішла. Кричала. І мовчала.

У Бозі лиш знайшла поради,

Його слова з охотою вивчала.

 

О, щастя , часом ти омана,

Блищиш, але плоди твої гнилі,

Від безнадії б’є струмком із крові рана,

А що ж закохані? Безсилі.

17.11.08

 

 

Повторний сум

Повторний сум

Серце розриває,

Від схожих дум

Не пособі буває.

 

Як йти й не впасти?

Уже не помилитись.

Кохання твої страсті

Допомагають заблудитись.

 

І задаюся запитанням,

Сама ж бо відповідь не йде,

По горло сита розставанням,

Кохання. Заборони. Перейде???

 

Ламаються всі неживі предмети,

А я боюся знищити мораль,

О, де поділись слова – кулемети,

З коханих вуст, щоб вбили цю печаль.

17.11.08

 

 

Чи почуття чи усвідомлення?

Чи почуття чи усвідомлення?

Яка різниця, серцю терпко дуже,

Не прийняті у долі всі замовлення,

Як далі жити маю, милий друже?

 

Тебе мені не розлюбити,

А іншого не буде, розумію

Дівочу ласку я не можу розгубити,

Хоча я біля тебе серцем млію.

 

Кохання, ти є моя згуба!

У тобі всю себе втрачаю

Коханому не мила і не люба,

Але його я величала, величаю.

19.11.08

 

 

Я думаю багато

Сумує серце в розуму під вартов,

Думки я відганяю в день знайомства

Сидів в зажурі ангел мій під партов,

Бо я на кладці віроломства.

 

Я думаю, я думаю багато

І рішення не вмію народити,

Із неба дивиться на мене Тато,

Чи тілу,чи душі годити?

 

Вибір за мною і моя воля,

Яку ж то кожний грішник має,

Убрана в осінь ходить доля

І вибір наш в руках тримає.

 

Але чи можна поєднати

Ярмо Кохання і Любові?

Тобі це добре,Боже, знати,

Що є у щастя цім основі?

19.11.08

 

 

Закінчився сон

Закінчився сон, що весною дихав.

Я прокинулась. Світ не цікавий.

Голос серця із вітром стихав,

Чом лишився твій погляд ласкавий?

 

А підстав, а підстав є добряче.

Та боюся не вірить тобі

Серце в грудях стомилося, плаче.

Не живе у коралів оздобі.

 

Ні, не вірю, не вірю, стомилась,

Годі з сумнівом вести війну

Лиш на себе, на себе злилась,

В тобі бачу людину надійну.

 

Нехай світ на мене повстане

І кидають у мене камінням,

Тебе кохати мені сили стане,

Запаслася з юнацтва терпінням.

19.11.08

 

 

Тримає розум серце на руках

Тримає розум серце на руках,

Тому не можу здатись телефону.

Запевнення нема в машинних звуках

І сірого не хоче більше душа фону.

 

О ,осене, моя золотокоса

На мить спинися, не йди в зиму,

Хай радість воскрешає стоголоса,

Підживлює кохання нову риму.

 

Нехай не заховається надія

Із сонцем за хмаринку не спішить,

Яка фатальна ще подія,

Моє покликання рішить?

 

Чи місце буде для кохання?

А чи любов усім  завладарює?

О, яка користь від недосипання?

Змирилася. Віддала. Ісус в мені царює.

19.11.08

 

 

Невідісланий лист

Привіт, коханий! Серденько, вся ніжність!

Стужилася і спрагла тебе бачити.

Чи одержимість це, а чи суміжність?

Вже не боюсь себе тобі призначити.

 

Програла вирішальний бій,

Ти переміг мене, коханий!

І хоч далеко ще не мій,

Проте, для чогось мені даний.

 

Тобі скорився гордий дух,

Нікого іншого тому не бачу,

Ще вітер сильний не ущух,

Довірившись сльозам, я плачу.

 

Втікаю пересторог,дух не хотів

Шаленства, пристрасті напитись

У цьому світі не цінують почуттів,

А я не хочу вже від них звільнитись.

 

Так хочеться в обійми попроситися,

Зігрітися твойого серденька теплом,

Але боюсь, скажу, то будеш злитися,

Тому своїм бажанням я не б’ю чолом.

 

В що вірити? Так, всім словам я вірю,

Які стікають з уст твоїх струмочком

Так впевнено себе тобі лише довірю,

Лишень, щоб ти не дихав холодочком.

19.11.08

 

 

І знов чому

Чи є ще сила супровідна?

Котра б зміцнила почуття

Чи стала я би тобі рідна?

На це немаю відчуття.

 

Чому мене не відпускаєш?

Для чого я тобі потрібна?

Коли все чесно, не кохаєш,

А я до близькості не здібна.

22.11.08

 

 

Рутина

Невже продовжую займатися рутиною?

Хоч консерваторство не до душі мені.

Насправді, чи була коли небудь дитиною?

А очі чи були без іскри щастя стомлені?

 

Дивлюся все туди, в минуле

Із нього я урок у завтра візьму

Через хвилини щастя стало серце чуле,

Та на життя його я чи прийму?

 

Рутина роз’їдає серця рани,

А що я можу тут змінити?

Мої думки від розуму – тирани,

Чи зможуть все в мені перемінити?

 

А над собою чи і ще повстану?

Й чи зможу порадіти ще життям?

Думки. Вже думати не перестала,

Продовжую поклони бити почуттям.

22.11.08

 

 

Болісна істина

От і все, сторінка остання

Осінь замітає кохання сліди,

Не ставлю серцю запитання,

Коханий, через серце не іди.

 

Лишайся другом, розумію

Чому я розумію, Боже мій!

Тебе збагнути до кінця зумію,

Хоч вирок – по життю іти самій.

 

Ти став уважним надто дуже,

Надії не кидаєш, як псу кості,

Життя твоє мені не є чуже

Але не попрошу у тебе милості.

 

Хоча б тому, що рейтинги упали

А як я можу їх попідіймати?

Перед очима долі інших стали,

Тебе коханий я не можу обіймати.

29.11.08

 

 

Сумно і прозаїчно

Сумно і прозаїчно,

Вже осінь сміється востаннє.

Весною все було магічно,

Не літкове сонечко раннє.

 

Ми друзі, невже не чудово?

Не мрій, о серце, про більше,

Радій, від нього отримала слово

Здавалось, що буде душі вільніше.

 

Хіба ж оцього розум не хотів?

Нарешті стало все на місце своє,

Лише шаленства буревій у серце залетів,

Все розметав. Розкидав. Нас не двоє.

 

Буденно пахне й ця мені неділя,

Святковості в душі чомусь нема.

Мовчіть, благаю люди, про весілля,

Кохання суперечить щастю – це дилема!

30.11.08

 

 

Вмирає осінь

Вмирає осінь на моїх очах,

Співає серце похоронні маші,

Свій біль і муку несу на плечах,

А день малює дружні шаржі.

 

Не треба смутку, я не хочу сліз,

Та час заграв злорадно в дудку,

Вмирала радість, смуток в душу ліз,

Уява дарувала серцю незабудку.

30.11.08